ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОБʼЄДНАВЧО-КООРДИНАЦІЙНИЙ ЦЕНТР (ВОКЦ): ДО ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОБʼЄДНАВЧО-КООРДИНАЦІЙНИЙ ЦЕНТР (ВОКЦ)

ДО КЕРІВНИКІВ ТА ЛІДЕРІВ ГРОМАДСЬКИХ, ПОЛІТИЧНИХ, ТВОРЧИХ, ПРОФСПІЛКОВИХ ТА МОЛОДІЖНИХ ОБ'ЄДНАНЬ.

ДО ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.

«І лиш тоді підуть по цій дорозі люди,
як ми пробʼєм  її  і вирівняєм всюди…»
Іван Франко.

1.ВНУТРІШНЬО-ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ

26 років тому, після століть неволі, Україна відновила свою державність, але українці не зуміли об'єднатися і зформувати свою національну Державу для захисту території, прав і свобод своїх громадян, для відродження культури і духовності, для розвитку науки і освіти та інших сторін українського життя.

«Вчорашня» радянська партійно-господарська номенклатура разом з внутрішніми яничарами, кримінальними злочинцями та авантюристами, через 5 років після відновлення незалежності від імені народу − носія і джерела влади − без всенародного обговорення та референдуму «затвердили» створену «під себе» Конституцію. Під її прикриттям, узаконили узурпацію «влади місцевих рад» через зменшення їх чисельності за рахунок представників народу більше, ніж в 10 разів (!) і, через партійні списки, забезпечили собі владарювання над громадянським суспільством, тобто над дійсними носіями влади за посередництвом «списочних» депутатів від олігархічних партій. А зараз через обʼєднання сільських територіальних громад і централізацію влади – більшість сільрад взагалі ліквідовано.

Незважаючи на періодичну зміну кольорів приватних олігархічних партій, що приходили до влади в створеній ними Системі, за 26 років громадянське суспільство деградувало в своєму розвитку, − через що ми перебуваємо на грані втрати своєї незалежності. Справжній носій влади посунутий в «віртуальний світ» і реально зубожіє під тягарем «реформ», податків і визиску через корупційні і шахрайські схеми з включенням в них офшорних фірм і штучно створених приватних навколодержавних фірмочок. Так українці з волелюбного народу і носія вищої влади перетворюються на покірну, обречену жертву.

         Представницьку законодавчу владу формують олігархи − власники партій − шляхом продажу місць в списках тим, хто має великі гроші і зацікавлений в їх примноженні; виконавчу владу формує корумпована «влада олігархічних рад»; судову владу також формують олігархи − замовники її послуг. Народ, згідно їхнього тлумачення може здійснювати свої «владні» повноваження через свого представника, обраного із олігархічного списку, або безпосередньо − через рефе-рендум, провести який відповідним Законом унеможливлено.
Таким чином, штучно створюється враження, що носій влади, начебто беззастережно «передає» свої конституційні владні повноваження
і виключні права власника органам державної влади.

Насправді перед народом так питання ніколи ніким
не ставилось і жодним чином народ свої виключні права власника і владні повноваження нікому не передавав.

Всі 26 років ми, як платники податків, вимушено наповнюємо бездонні кишені організаторів і власників чинної Системи влади.

Система влади зведена до наживи, корупції, рейдерства, віджимання, захоплення землі, одним словом – до безконтрольного пограбування знедоленого «носія влади».

Чинна система, яку політологи називають олігархічно-партійною, (а ми визначаємо, як «олігархічно-партійна диктатура) за 26 років, незважаючи на періодичні трансформації, збанкрутіла і привела громадянське суспільство до межі краху.

2.МОБІЛІЗАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХ СИЛ

Жертви Революції Гідності і жертви війни Російської імперії проти України з залученням знавіснілого антиукраїнського крила Партії Регіонів, війни, організованої для зупинення Майдану і недопущення здійснення ним радикальної зміни олігархічно-партійної системи – спонукають нас до їх продовження – аж до докорінної заміни Системи Олігархічно-партійної диктатури сучасною, перевіреною світовою практикою Громадсько-державною Системою національного солідаризму.

Це є першим завданням і платформою для термінового об’єднання громадсько-політичних та патріотичних сил.

Ця Система довела державу до стану, за якого відбулась окупація Криму і розв’язання війни на Донбасі, до розгулу п’ятої колони, до безкарності масових вбивств на Майдані, до свавілля корупції, бурштинових воєн та прояву інших наслідків її діяльності.

Все це продовжується і сьогодні, тому об’єднані громадсько-політичні сили пробуджують народ до участі і підтримки докорінної заміни Системи виваженими діями в межах конституційного поля практично в усіх сферах суспільного життя.

Зміни Системи повинні відбуватися за ініціативою і участю дієвих громадських обʼєднань різних спрямувань і неолігархічних партій для:

1) повного контролю об’єднаних сил за діяльністю всіх гілок  Системи влади через розгалуджену мережу громадських комітетів;

 2) дієвої допомоги і тиску на всі органи Системи у неухильному дотриманні конституційних обмежень при виконанні чиновниками своїх функцій і невідворотної відповідальності за службові правопорушення;

 3) погодження з новоствореними виконавчими органами об’єднаних сил (комітетами) виконавчих і законодавчих рішень і дій на всіх рівнях Системи зі здійснення реформ в напрямку докорінної заміни олігархічно-партійної системи на громадсько-державну.

Одночасно проводити:

1).розʼяснення суті держави національного солідаризму, як стратегічної мети, досягнення якої забезпечить справедливість і злагоду в суспільстві, як передумову всебічного інтенсивного розвитку економіки, освіти, культури та інших напрямків суспільного життя.

2).всеобуч громадських активістів з розʼясненням основних поло-жень проекту Конституції народовладдя, як проекту майбутньої націо-нальної держави, в якій кожен громадянин незалежно від соціального і майнового стану отримає можливості самореалізації і захист.

3).підготувку управлінських кадрів для майбутньої держави з числа перспективних громадських активістів і, в першу чергу, з молоді.

Організаційні заходи з об’єднання громадсько-політичних та інших патріотичних сил будуть проведені у м. Києві та всіх регіонах у лютому – березні 2018 року. Форми цих заходів – народні збори, круглі столи, форуми, тощо.

В результаті цих заходів мають бути розроблені і затверджені їх учасниками «Положення про виконавчі органи об’єднаних сил», «Програми дій виконавчих комітетів об’єднаних сил», будуть обгово-рені ідеологічні та організаційні аспекти об’єднання та укладання угод (меморандуму) про співпрацю в досягненні спільної стратегічної МЕТИ.

МЕТА: заміна олігархічно-партійної системи – громадсько-державною системою національного солідаризму.

В березні-квітні, районними та обласними комітетами будуть обрані делегати на Всенародні збори, які будуть проведені у Києві Зборами буде затверджено Всеукраїнський виконавчий Комітет порятунку України, програмні та інші документи об’єднаних сил.

Процеси зміни системи мають проходити під повним контролем виконавчих органів об’єднаних громадських сил. Все це має бути здійснено в стислі терміни,− до складання повноважень чинною Верховною Радою.

Одночасно з процесами зміни системи, об’єднані сили через свої робочі органи, реалізуючи конституційне верховенство права народу на владу, уповноважені активісти обʼєднаного громадянського суспільства з залученням ООН, Ради Європи, а також міжнародних правозахисних організацій методом «Народної дипломатії» − будуть торувати шлях до реалізації запланованих змін.

Громадські об’єднання, маючи в своїх рядах значно більшу чисельність активних патріотів, ніж інші сили байдужих «заробітчан», уже тривалий час працюють над розробкою і здійсненням програми заміни чинної системи. На нас не впливають відволікаючі фактори участі у безглуздих «виборах» з наперед відомим результатом − за виборчими правилами олігархату, на полі їхнього адмінресурсу, за суддійством їх «кишенькового» ЦВК і сформованої ними системи «кривосуддя». «Сама велика дурість – це робити одне і те ж та сподіватися на новий результат» (А.Ейнштейн).

Сім громадських і партійних об’єднань громадсько-політичних сил закликають усі розрізнені патріотичні політичні сили у цей відпо-відальний період переглянути свою стратегію і підписати меморандум про співпрацю в Обʼєднанні громадсько-політичних сил (ОГПС) України для створення громадської сили, спроможної здійснити термінову заміну чинної Системи, бо чинна Система, за самою своєю природою,− не може зупинити сповзання до катастрофи і розпочати розбудову національної Держави.

Під орудою потужних Обʼєднаних громадсько-політичних сил з потужним інтелектуальним потенціалом − суспільство структурується і явить нездоланну силу, з якою треба домовлятися, шукати компромісів. І це відкриє мирний шлях до системних перетворень і побудови людяної держави національного солідаризму. Ми прагнемо справедливості, а не чиєїсь крові.

Після прийняття узгодженої Програми заміни Системи олігархічно-партійної диктатури Громадсько-державною Системою Національного Солідаризму – Конгрес Громадських Обʼєднань України з ініціатора обʼєднання патріотичних сил переходить в статус рівноправного члена Обʼєднаних сил без всяких штучних преференцій на формальне отримання ведучої ролі в керівних органах Обʼєднаних Сил.

3.ЗІТКНЕННЯ З СИСТЕМОЮ ОЛІГАРХІЧНО-ПАРТІЙНОЇ ДИКТАТУРИ

Після створення комітетів Обʼєднаних Громадсько-Політичних Сил (ОГПС), одночасно з реалізацією плану організаційних процесів, мають проводитись переговори комітетів ОГПС з представниками різних класів і страт суспільства. На підставі протоколів переговорів обʼєднана громадсько-конституційна редакція створить погоджений проект Народної Конституції, який має бути винесений на затвердження всенародним референдумом разом з протоколом розбіжностей.

Ми передбачаємо протокол розбіжностей, бо усвідомлюємо, що кожній із сторін політичного протистояння, під час пошуку компромісів доведеться чимось жертвувати – і якщо жертва буде поза допустимою межею для якоїсь із сторін – то такі питання мають вирішувати всі громадяни через референдум. (За найгіршого варіанту розвитку подій, коли складеться безкомпромісне протистояння, на референдум мають бути винесені кілька альтернативних проекти Конституції – і тоді прийняття має бути здійснене за двотуровою виборчою системою).

Реальність чинної Системи олігархічно-партійної диктатури просто «кишить» нелегітимністю рішень і дій: що не закон – то корупційна схема, або обмеження людських і громадянських прав; що не постанова уряду – то порушення Конституції, або матеріальні утиски. Судові органи абсолютно корумповані і, через «судові збори» взагалі недоступні 80% населення. В цій системі діє принцип диктатури: «Олігархат − над законом, йому немає обмежень і відповідальності, а закони – для рабів і ворогів системи».
При досить пристойній чинній Конституції Система олігархічно-партійної диктатури положення Конституції використовує вибірково, або через Конституційний Суд, чи через Верховну Раду – спотворює «тлумаченнями», «підміною понять», а то і прямою фальсифікацією.  Ми маємо досить багато правників-патріотів, які уже здійснили глибокий правовий аналіз всього періоду існування України від початку «перебудови» − до сьогодення і готові довести в судах нечинність величезного масиву рішень і дій різних субʼєктів права.

Система олігархічно-партійної диктатури, по великому  рахунку, взагалі підпадає під засудження за принципами, виробленими для Нюрнберзького процесу. І олігархи також це мають розуміти.

Обʼєднані громадсько-політичні сили навпаки –діють в межах законів, але все те, що стосується гарантій людських, громадянських і громадських прав – або ігнорувалося через нестворення механізмів реалізації, або унеможливлювалося законами і підзаконними актами. Тому, без порушення чинних правових хитросплетінь ми не можемо рухатись. Немає Народного Суду, який би міг відновити наші права. Нам мимоволі доведеться рубати цей гордіїв вузол.

Але ситуація не безнадійна. Всі наші можновладці за часи незалежності напрацювали злочинів на сотні тисяч років відсидки, (чи повальних розстрілів). Також зараз відпрацьовані механізми міжнародного кримінального права, в т.ч і злочинів проти людства – це має сприяти поступливості олігархії в пошуку компромісів на переговорах з питань повернення народові 50-70% награбованої власності та забезпечення конституційності соціальних відносин – чому найповніше відповідає всім прийнятна Громадсько-державна система національного солідаризму.

Ми всі повинні ясно усвідомлювати, що ми,− Обʼєднані громадсько-політичні сили – в даній ситуації не прохачі, а представники постраждалої сторони (народу); МИ!! Пропонуємо злодіям форму прощення (амністії), поступаючись частиною 30-50% своєї власності на наших умовах її використання в майбутньому. Ми на це йдемо, щоб уникнути кривавого зіткнення – «безглуздого і нещадного». В цьому нас підтримає вся міжнародна спільнота (як це було під час Майданів).

Маючи «хатинки» в Підмосковʼї і в благополучних країнах світу – олігархат може прийняти будь-які міри для досягнення своїх цілей, в тому числі і запрошення орди Путіна. (Ми маємо попередити і такий варіант розвитку подій).

У випадку опору чинної Системи щодо її заміни і неготовності її законодавчих, виконавчих і судових органів співпрацювати з комітетами об’єднаних сил – останні оберуть делегатів на загально-національні Установчі Збори і здійснять заміну Системи олігархічно-партійної диктатури затвердженням народної Конституції.

І, таким чином, буде виконано всі програмні положення розбудови Громадсько-державної системи національного солідаризму – що забезпечить мир і розвиток.

4.ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАРЕГІЇ ПОРЯТУНКУ УКРАЇНИ

В процесі здійснення програми системних перетворень Обʼєднаним громадсько-політичним силам, в залежності від реакції Системи олігархічно-партійної диктатури доведеться, як тому епічному лицарю на роздоріжжі обирати продовження напрямку подальших дій. За великим рахунком ми будемо мати кілька варіантів продовжень.

1).Мирний і легітимний –це у випадках, якщо чинна олігархічно-партійна Система прийме до виконання нашу програму системних перетворень, або погодиться на переговори і з ряду питань будуть досягнуті компроміси, а вирішення спірних питань буде віднесено на вибір народу через голосування формулювань протоколу розбіжностей на референдумі; .

2).Мирний і умовно легітимний, якщо народ і Обʼєднані громадсько-політичні сили, які є частиною народу, за Конституцією володіють певним правом, але не існує відповідного механізму реалізації цього права, або законодавчо, чи адміністративно (штучно) унеможливлено реалізацію цього права, а ОГПС ним користуються на свій розсуд, то їх дії де-юре вважаються нелегітимними, а де-факто – легітимними.

3).Силовий – якщо чинна Олігархічно-партійна система буде ігнорувати вимоги суспільства про її заміну, або активно протидіяти змінам – тоді народ має право на повстання. У випадку керованості цього повстання і спрямування його на досягнення стратегічної мети – матимем безкровну революцію, або при мінімальних жертвах.

4).Можемо, склавши руки терпляче чекати, доки голодомором, холодомором, визиском, хворобами, харчами (затруєними всякими «добавками»), фальсифікатом алкоголю, наркотиками, розбещенням молоді та іншими вишуканими способами нас всіх зведуть в могилу.
Це «не страшний», нині вже 26 років діючий фатальний сценарій.

5).Стихійний бунт – вибух народного гніву, спрямований на руйнацію Системи олігархічно-партійної диктатури. Бунти керуються зсередини провокаторами і невігласами, що може спричинити війну всіх проти всіх, мародерство, бандитизм. Це найгірший, найкривавіший і для народу – найбезглуздіший «страшний» сценарій розвитку подій, який тільки пришвидшить фініш четвертого («не страшного»).

І цей сценарій найбажаніший для наших ворогів – щоб ми самі один одного якомога швидше перебили і звільнили для них свою благодатну землю. Нашим ворогам не потрібні наші убогі хати, садиби, будинки, застаріла техніка і технології – все буде вигорнуте геть бульдозерами, рекультивовано, будуть почищені ріки і насаджені ліси, сади, парки, заповідники, прокладені дороги, побудовані затишні поселення і створений РАЙ – де залишки від нас будуть рабами чужинців.

Дуже прикро, що все це ми могли би зробити самі – для себе.

АЛЕ…

Дуже прикро, що серед нас віднайшлось достатньо людей, які через свою патологічну жадібність і схильність до паразитизму лізли у владу і допомагали нашим ворогам валити Україну і вести її до прірви.

Сьогодні ми мобілізуємо і обʼєднуємо свідомі патріотичні сили, щоб використати останній шанс для порятунку – зупинити четвертий і не допустити пʼятого сценаріїв розвитку подій. Ми свідомі того, що маємо бути готові пройти всі три перші варіанти подій. Це не простий шлях, але іншого шляху до порятунку немає. Тільки побудована своїми руками НАША ДЕРЖАВА НАС ЗАХИСТИТЬ.

Ми повинні бути свідомими того, що для здійснення революцій-них змін доведеться понести жертви. Кожен з нас зараз повинен визначитись з межею пожертви.  Хтось готовий покласти життя, ризикувати своєю свободою, здоровʼям; хтось може жертвувати час на громадську роботу; хтось спроможний жертвувати «десятину», хтось – гривню, а хтось – моральну підтримку.
Все це є вагомим вкладом в досягнення поставленої мети.

У Бога немає інших рук, ніж наші!

Штаб ОГПС

Від Конституції Системи Влади

до  Конституції Народу України.

                                         (Аналіз і коротка анотація)

                                                               

         Чинна Конституція України 1996 року декларувала і гарантувала:

1.       Забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

2.       Зміцнення громадянської злагоди на землі України, надавши однакові права основній державотворчій нації – українцям, етнічним та національним меншинам, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах.

3.       Розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави.

4.       Свободу і рівність усіх людей у своїй гідності і правах, а також рівність усіх громадян України перед Законом.

5.       Безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти в державних та комунальних навчальних закладах.

6.       Державні та комунальні медичні заклади в Україні надають медичну допомогу безоплатно. Громадянам не потрібно за свої кошти придбати лікарства, не потрібно приносити в лікарні постіль і не потрібно платити лікарям.

7.       Пенсії та інші види соціальних виплат та доплати, що є основним джерелом існування (а не нормального життя) – і особливо для 70% пенсіонерів України, а це близько восьми мільйонів людей, що сьогодні знаходяться за «за межею смерті» – мають забезпечувати хоча б рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.

8.       Право на відпочинок і оздоровлення, не вказавши якому відсотку, якого «кольору» і якого достатку людині і якому громадянину.

9.       Кожному громадянину право на працю, позбавляючи  цього права до 30% відсотків населення України по різних причинах від початку дії Основного Закону.

Під юридичною особою, яка гарантує за статтями Основного Закону права і свободи людини виступає Держава, але чинна Конституція напевно умисно не розкриває сутті цього поняття і не дає визначення, надіючись, що кожний громадянин, як носій і єдине джерело влади, сам здогадається, що Держава –  це влада, яка все гарантує, за все відповідає, а ти українець, як джерело влади, також несеш повну відповідальність за свої права і свободи, бо ти як джерело влади сам обираєш собі цю владу. І тут коло замикається, ніхто нічого не гарантує, ніхто за ніщо не несе відповідальності, бо механізму цієї гарантії і відповідальності немає в жодній статті чинного Основного Закону.

За 26 років державної незалежності ми не можемо похвалитися навіть збереженням результатів економічно-могутньої і соціально-справедливої (хоча колоніально-залежної) української радянської республіки, не кажучи уже про результати початкової стадії побудови незалежної національної держави. Натомість ми втратили, або майже втратили третину своїх територій, третину своїх громадян, більше половини економічного потенціалу від рівня 1991 року.

Постараємось вияснити причини цих та інших трагедій  і відношення до них чинного Основного закону.

Владні інституції, які представляли і представляють Державу згідно Основного закону, самостійно, без участі єдиного носія влади – українського народу, розробили і затвердили у 1996 році суспільний договір між державою (розуміємо владою) і народом і взяли на себе зобов’язання збудувати Державу, захистити її кордони, забезпечити безпеку її громадян.

Відсутність механізмів прямої дії більшості статей чинного Основного Закону змусили його розробників за 20 років, починаючи з 1996 року розробляти закони, які б доповнювали Основний Закон і були б механізмом дії його статей, а в подальшому зміни до нових законів і зміни до змін; видавали укази прямої дії, які пізніше заміняли законами; видавали урядові постанови, які ще більше нівелювали зміст статей та механізм їх дій. І таких документів за 20 років різними гілками влади видано під девізом змін і доповнень до змін – десятки тисяч.

Аналіз декількох сотень таких документів, які вдалося одержати, показує, що значна частина з них не відповідає первинному джерелу, яке змінюють і доповнюють, а велика частина з них виконана на замовлення тих юридичних та фізичних «бандитів», які складали владну олігархічну та кримінальні групи, які вивезли за роки незалежності в офшорні зони більше 800 (вісімсот) мільярдів доларів і привласнили різними способами більше 70% національних багатств України.

     Масове «виготовлення» Системою влади законів та підзаконних актів, які давно замінили чинну Конституцію, дозволили Системі привласнити судочинство, прокуратуру, контролюючі та фіскальні органи, органи захисту прав та свобод людини та в кінцевому варіанті перетворити 80% громадян України в тих, хто денно і нощно вирішує одну проблему – як вижити, тобто в тих, хто не повинен більше ні про що не думати, а тим більше про ненависну Систему рабовласників, корупціонерів та ненаситних.

Декларативність більшості статей чинного Основного Закону, які присвячені людині – громадянину, його захищеності і його правам:

1. Стала причиною розділення українського громадянського суспільства на декілька соціальних груп: 5-7% ненаситних, які володіють 70-ми відсотками народних (національних) багатств; 7-10% лакеїв і прислужників ненаситних, які заволоділи за 20 років майже 15-ти відсотками народних багатств і біля 80% злиднів, жебраків в т.ч.  пенсіонерів, «трудової інтелігенції» за радянськими мірками та інших вимираючих та емігруючих груп, які володіють тільки фейковим ім’ям – носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні.

2. Стала причиною розділення суспільства на антогоністичні політичні групи – українців-патріотів різного етносу і меншин та українців 5-ої колони, їх помічників і запроданців - різних хохлозоїдів, чисельність яких після втрати українських територій зростає не без допомоги сусіднього «русского мира».

     Уже 26 років Система влади різних політичних кольорів та різних політичних уподобань, в т.ч. антиукраїнських, будує невідомо яку Україну по принципу – один поверх будую, а два розбираю і краду і в результаті уже 26 років стоїть один фундамент. Чи зможе ця Система збудувати економічно-могутню і соціально-справедливу державу Україна. Відповідь однозначна – ні.

     А чи зможе сьогоднішнє суспільство виконати цю історичну місію. Неструктуроване і зрабоване сьогодні суспільство – ні.

     Але виконати цю місію суспільство повинно і зможе:

1. Якщо стане господарем, а не слугою-рабом.

2. Якщо суспільству буде повернена його власність.

3. Якщо суспільству буде повернена його влада, як гласить Стаття 5 Чинного Основного Закону.

4. Якщо суспільство поверне  собі гідність і права.

     І все це суспільству повинен повернути новий Суспільний Договір між усіма громадянами України (а не між державою (владою) і народом) про правові основи соціальної організації життя народу, який носитиме назву Конституція Народу України і проект якої за народною ініціативою розроблений народом України (а не владою) і який буде затверджений Всеукраїнським референдумом (а не Верховною Радою).

     Нова Конституція Народу України не дозволить нікому, крім народу, вносити зміни до неї і це також на Всеукраїнському референдумі.

А тепер про основні переваги Нової Конституції, про основні статті та розділи, а також про основні задачі, які ставить перед собою новий Суспільний Договір.

Проект Конституції Народу України, який створений спільними зусиллями авторів та авторських колективів з різних частин України, формувався:

– як реакція на  попрання прав народу;

     – як реакція на свавільне пограбування системою влади народних багатств;

     – як реакція на створення Системою «рабовласницького» суспільства, в якому головним девізом знедоленого громадянина є – як вижити? як вижити? як вижити?

     –як проект і механізм побудови мирним шляхом суспільства свободи, рівних можливостей і національної злагоди в Україні.

     І найголовніша, найважливіша задача Конституції Народу України в суспільстві, де на жаль втрачена мораль – цю функцію тимчасово виконуватиме Новий Основний Закон, бо чинний 1996 року з цією функцією не справився.

     В проекті Нової редакції Конституції – український народ є власником усіх національних багатств і найвищою владою в Державі.

     Народ, як єдина і найвища влада, наділяє  створені ним органи управління і державні служби, а також органи місцевого самоврядування управлінськими повноваженнями щодо своїх багатств – зберігати і примножувати (але не красти), а також наділяє місцеві і вищі служби владними повноваженнями по відношенню до порушників чинного права і Основного Закону.

     В проекті Нової редакції Конституції, як проекті Нової Держави, дано визначення і основні функції цього юридичного утворення ( а не влади).

     Держава – це об’єднання громадян України у державних кордонах визнаної світом території України, зі своїми збройними силами, з земельними ресурсами та надрами, з багатоукладною економікою та інтелектуальним потенціалом, зі своєю фінансово-банківською  системою і грошовою одиницею, з інституціями управління, організації і забезпечення життєдіяльності суспільства.

     Держава – це внутрішній і міжнародний суб’єкт публічного права. Навіть ці короткі визначення говорять про те, що Держава – як об’єднання – володіє всіма необхідними фінансовими та економічними ресурсами, а також ресурсами безпеки, щоб гарантувати суспільству:

–       недоторканість його кордонів і територій;

–       безпеку та права людини і громадянина;

–       вільний розвиток громадянина та його соціальний захист.

А чи могла забезпечити людині ці права і свободи влада, яка в чинній Конституції 1996 року уособлювала і називала себе державою? Звичайно ні.

В Новій редакції Конституції Народу України збережено республіканський устрій і стверджується, що Україна є суверенною, демократичною, правовою, соціальною державою.

Сувереном України є її народ, який єдиний має право змінювати конституційний лад і нікому це право не передає, ніяким вибраним ним органам чи особам.

Нова Конституція Народу України гласить – право визначити і змінювати конституційний лад в Україні не дозволено державним органам, службовим, чи посадовим особам.

Виходячи з критичної територіальної, економічної та  соціальної ситуації, в якій опинилась Україна на початку 21 століття, на 26-му році відновлення державності. Конституція Народу України пропонує в цей критичний період нове в системі правління і невідоме в світовій історії – формою державного правління в Україні є народовладдя з президентсько-парламентською формою управління.

         Нова редакція Конституції Народу України пропонує розширити поняття державної символіки України збільшенням їх кількості і підвищенням їх значимості і тому пропонує наступні державні символи:

1.   Державна Українська Мова.

2.   Державний Прапор України.

3.   Державний Герб України.

4.   Державний Гімн України.

Нова редакція Конституції  зауважує, що неповага до державних Символів України є кримінальним злочином.

В Новій редакції Конституції представлений чотирирівневий адміністративний поділ, при якому:

– Першим базовим рівнем є територіальна громада, як юридичне об’єднання громадян з територією, на якій вони проживають, з земельними ресурсами та надрами з своєю економікою, з  адміністративними та іншими громадськими органами та службами.

Територіальна громада представлена, як єдиний суб’єкт публічного права в Державі на своїй території, яка є єдиним господарем і владою в межах своєї території, але в системі унітарної Держави.

Базові територіальні громади першого рівня – села, селища і об’єднання сіл в межах однієї сільської чи селищної ради, міста без адміністративного поділу та райони міст з адміністративним поділом. Власністю територіальної громади є її бюджет, комунальне та інше майно з різними правами володіння, користування і розпорядження, земля та природні ресурси на її адміністративній території, як загальнонародна національна власність з правами їх довічного управління.

–       Другим рівнем адміністративного поділу є – районні (муніципальні) об’єднання базових територіальних громад сільських районів.

–       Третій рівень адміністративного поділу є обласні об’єднання територіальних громад сільських та міських районів першого і другого рівнів, міст без поділу та міст з поділом на райони. Власністю обласних об’єднань є обласний субсидіарний бюджет, майно обласних підприємств, установ та інше.

–       Держава – весь народ і вся територія України – найвищий четвертий рівень адміністративного поділу.

Нова редакція Конституції Народу України передбачає будівництво держави на принципах національного солідаризму, гуманізму та єдності людини і природи.

Згідно Конституції Народу України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної  багатоманітності, спрямованих на розбудову національної держави.

Проект Конституції Народу України, як проект Держави, розкриває основні її функції, виконання яких дозволить суспільству відродити національну за духом, економічно-могутню і соціально-справедливу державу Україна.

Для справжніх українців, незважаючи на етнічність, мовна політика – як перша з основних функцій держави по аналогії з головним державним символом – українською мовою є об’єднуючим фактором  і фундаментом для побудови такої Держави.

В новій редакції Конституції основними функціями Держави також є:

– Освіта і наука;

–       Економічна політика;

–       Охорона здоров’я;

–       Природоохорона;

–       Безпека та оборона держави;

–       Безпека людини та правоохорона;

–       Культура та духовність суспільства;

–       Молодіжна політика, спорт та сім’я;

–       Трудові відносини та соціальна політика;

–       Зовнішня політика держави;

–       Банківська політика та фінанси.

В розділах та статтях Нового Основного Закону розкрита роль Держави, як об’єднання громадян України, завдання органів управління та державних служб, органів самоврядування та всіх громадян у високоефективному та гармонійному розвитку всіх сфер життєдіяльності та розвитку суспільства.

Права, свободи та обов’язки людини і громадянина – головний розділ Конституції Народу України, в якому розширені та збільшені як права, так і обов’язки національної держави.

Цей розділ Конституції по новому трактує суть громадянства в Україні для всіх категорій суспільства.

Новий проект Конституції розкриває правові та соціальні механізми захисту прав людини та громадянина з боку Держави в цілому та всіх інституцій органів управління, державних служб, контрольно-наглядових органів. Системи правосуддя та громадськості.

Новий проект Конституції визначає відповідальність (моральну, адміністративну та юридичну) з боку кожної окремої людини та всіх вище перелічених органів і служб за порушення прав та свобод громадян України, їх сімей, колективів та спільнот, фізичних та юридичних осіб.

При народовладді, як державній формі правління, про що наголошує Конституція Народу України, важлива роль відведена Народному волевиявленню.

Волевиявлення українського народу повинно здійснюватись через:

–       громадські збори і віче територіальних громад, їх об’єднань та осередків;

–       збори довірених осіб територіальних громад та їх об’єднань;

–       вибори народних представників усіх адміністративних рівнів;

–       референдуми всеукраїнські та місцеві;

–       плебісцити та опитування;

–       інші форми безпосередньої та представницької демократії.

В новому проекті Конституції Народу України повністю змінена виборча система представницьких органів самоврядування та державних служб, яка унеможливлює покупку голосів виборців, яка унеможливлює фальсифікацію виборів і яка унеможливлює корупцію.

Нова редакція Конституції України передбачає повну незалежність ЦВК від усіх органів управління та державних служб. Кожна область вибирає по мажоритарній системі по одному члену ЦВК, які в подальшому формують разом з громадськістю окружні та дільничні виборчі комісії. Держава, як об’єднання громадян України (не влада), фінансує з бюджету, а органи місцевого самоврядування з місцевих бюджетних всі процеси виборів.

Нова Конституція Народу України в цілому змінює порядок проведення виборів, референдумів, опитувань порівняно з чинним Основним Законом.

Спрощена і незалежна від вищих державних служб схема проведення всеукраїнського та місцевих референдумів.

Конституція, як суспільний договір між усіма громадянами України, затверджується тільки Всеукраїнським референдумом. Зміни до Конституції також затверджує (один раз на два роки) тільки всенародний референдум.

Таким чином Конституція стане справді Основним Законом прямої дії, а додаткові закони до Головного Закону (а їх буде в сотні разів менше ніж при чинному Основному Законі) прийматиме Народний Парламент. Він же прийматиме інші галузеві закони та акти, зміни до них, але не Конституцію України і зміни до неї.

Народовладдя і самоврядування – нове розуміння в конституційному процесі і конкретно в новій редакції Конституції України.

Обґрунтовано і детально розкриті механізми і процедура проведення громадських зборів, віче, референдумів, плебісцитів.

По новому розглянуті в Основному Законі виборні представницькі органи, як державні служби та органи управління, наглядово-контрольні та судові служби, які в чинній Конституції носили і сьогодні носять назву – гілки влади.

Нова редакція Конституції України пропонує суспільству наступне:

–       Законодавча влада Народу представлена вищою державною законодавчою службою – Парламентом України і Сенатом обраним всенародно.

–       Виконавча влада Народу представлена вищою державною виконавчою службою – Урядом України.

–       Судова влада Народу представлена вибраним народом (не призначена довічно системою влади для особистих потреб) органами правосуддя.

–       Контролююча влада Народу представлена вищою контрольно-наглядовою службою – Сенатом, Уповноваженим з прав людини та Генеральним прокурором – обраним народом.

Головне визначення Влади Народу в Конституції Народу України наступне

– Носієм суверенітету і єдиною владою в Україні є її громадяни – український народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через представницькі органи місцевого самоврядування, через представницькі органи державного управління та державних служб, яким народ в результаті виборів передає частину своїх повноважень, в тому числі владних, для виконання їх службових обов’язків –

Конституція Народу України визначає тільки одну владу – Український Народ.

В новій редакції Конституції базовою одиницею адміністративно-державного устрою в Україні, єдиною владою і повним власником на своїй території є територіальна громада.

Проект Конституції дає повні визначення ТГ, їх статутні положення, структурні та організаційні сторони, роль ТГ в місцевому самоврядуванні села, селища, об’єднання сіл, міст з адмінподілом і без поділу, районів міст, районних об’єднань територіальних громад та координаційні функції обласних об’єднань, фінансування та бюджет.

Конституція Народу України визначає єдиним суб’єктом публічного права в державі, але на своїй території, тільки територіальну громаду.

Представницькі та виконавчі органи громади є суб’єктами тальки громади і виконують задачі та одержують повноваження тільки від громади і підзвітні їй.

Це відповідь на декларативність статей 141-145 чинної Конституції, згідно якої територіальні громади – це тільки символіка, а все вирішують, всім розпоряджаються і в тому числі власністю, представницькі ради так призначені адміністрації.

Система органів управління і державних служб, за якими Конституція Народу України залишила тільки назви, хоча частково замінені у зв’язку з бажанням суспільства відійти від постійного вживання слова – назви «Рада», а точніше Народний Парламент, Сенат, Президент, Генеральний прокурор та інші.

До нових назв – органи управління і служби – замість – система влади або гілки влади – повинна сприйняти світова спільнота, і українське суспільство (яке радо сприйме ці зміни), але цього не зможе сприйняти вся українська Система влади – яка була вчора, яка є сьогодні, і яка хоче бути завтра і післязавтра.

Але це крайня необхідність для кардинальних змін в суспільстві, в якому закони змінювати – і прививатиме мораль, а мораль видаватиме і житиме за більш людяними законами.????

Новий суспільний договір між громадянами України пропонує нові і зменшені повноваження Народного Парламенту (Верховної Ради) і зменшення його кількісного складу з 450 до 300 депутатів; нові і зменшені службові повноваження Кабінету Міністрів (виконавчої служби), за чим послідує затвердження регламенту і значне скорочення непотрібних на думку суспільства кількості дублюючих виконавчих служб і структур за народні (бюджетні) кошти; зменшені і змінені повноваження і кількісний склад  вищих структур правосуддя, контролюючих і фіскальних органів особливого для внутрішнього користування громіздкої Системи влади, в межах чинної Конституції 1996 року.

Але чинна Конституція не надавала права і повноваження Системі влади, яку вона затвердила, самій узурпувати всю владу від народу; не дозволяла для себе встановлювати пільги і всі світові злаки; не дозволяла організувати найвищу і найстрашнішу корупцію в світі; не дозволяла створити новий суспільний устрій в  конституційно-демократичній державі – рабовласницький; не дозволяла зменшити за 26 років державної незалежності населення України на 30% при відсутності в цей період голодомору, геноциду і світових війн на території України і не дозволяла багато чого, але, але, але це сталося.

Висновок один. Конституція, яку створила Система і нібито від імені народу затвердила, ця Система давно замінила десятками тисяч придуманих нею приватних законів, підзаконних актів, постанов, указів та іншим. І тому чинна Конституція уже давно для народу України виконала свою історичну місію і вичерпала себе.

І тому сьогодні і терміново народ розробив, народ обговорить і народ затвердить на референдумі свою і спільну для всіх громадян Конституцію Народу України, або Новий суспільний договір.

Територіальна, економічна та соціальна ситуація в Україні, всепожираюча корупція, неструктуроване суспільство та ординський меч над головою вимагають поряд з формою правління в державі – народовладдям – запропонувати суспільству для обговорення, сприйняття і затвердження в Новій Конституції таку форму управління (не путати з правлінням, яке віддано народу), як неповна національна диктатура, або президентсько-парламентське управління, при якому Президент України буде Главою Держави – Главою виконавчих служб та Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Для тих, хто 26 років влаштовував і влаштовує шоу-балаган в стінах Парламенту, для тих, хто мріє про це і надалі пропонована новим суспільним договором форма правління буде не шоу, а шоком.

А як сприйме це господар Держави – український Народ – почуємо і знатимемо.

Для суспільства подається наступна інформація від проекту Нового Основного Закону:

         1. Для запобігання узурпації влади Президентом від конституційної влади – Народу, останній має багато запобіжників, які пропонує в Нова редакція Конституція:

–  Президент обирається всенародно терміном на 4 роки;

–       Вибори Президента мають підготовчий тур через чотири виборчих округи по 6 областей в кожному, причому округ складається з трьох областей східних  і трьох областей західних, трьох північних і трьох південних і т.д. Перший  основний тур приймає чотирьох переможців підготовчого туру, які проходять через всеукраїнський округ, пропонують свої програми, прем’єр-міністрів і команди.

В другий тур виходять два кандидати. В Україні пройде конкурс – вибори під назвою «Шукаємо Президента – патріота, інтелектуала, високоморальну і сильну людину».

2. Вперше в Україні пройдуть всенародні вибори Генерального Прокурора і Голови Верховного Суду, вся Система правосуддя буде виборна, а не призначена. І тоді вся Система правосуддя буде залежна тільки від народу.

3. Конституція Народу України в цей критичний період нашої історії (пам’ятаємо і 26 років запеклої боротьби між Верховною Радою і Президентом, пам’ятаємо як Президентів дві революції вимагали замінити та інше) пропонує впровадити вищу державну контрольно-наглядову службу – Сенат, який одночасно буде верхньою палатою парламенту. Особливість виборів сенаторів в тому, що кожна область, АРК, і місто Київ обирають по чотири сенатори в один день і в один час. Сенат в Україні повинен стати Народною Радою Старійшин, бо сенатором, може стати українець не молодший 45 років і який проживає в Україні все своє життя.

Друга особливість Сенату в тому, що він затверджує майже всі державні служби, а контролює всі.

Третя особливість нової вищої державної служби – Сенату в тому, що він має чотири палати: правоохоронна, економіка і планування, врядування і палата майбутнього (або вчена дума) – що підкреслює особливість і широкий спектр повноважень народу і контролю за всіма без винятку вищими державними службами та органами управління.

З метою підвищення значимості, дієвості і професійності Законів, які доповнюватимуть Основний Закон Держави Сенат створює громадсько-державну законодавчу колегію (асамблею) з представників академічних центрів та національних Вишів України для розроблення проектів Законів і подачі їх Народному Парламенту на затвердження.

Нова редакція Конституції передбачає ефективні і дієві механізми відкликання тих, кому народ на виборах надає службові повноваження, в т.ч. владні, на період каденції, починаючи з глави держави:

–       Президент, генеральний прокурор, голова Верховного суду згідно нового основного Закону кожний другий рік звітуються перед народом на об’єднаному засідання Сенату і Парламенту про виконання ними службових повноважень від народу, після чого народні обранці голосують за двома оцінками – «довіряю» і «не довіряю». У випадку, якщо звітуючий не набрав 50% оцінки «довіряю» – Генеральний прокурор і Голова Верховного суду складають свої повноваження, а Президент зобов’язаний написати заяву про відставку.

У випадку невиконання цього рішення з боку Президента, депутати Парламенту і Сенатори оголошують проведення всенародного референдуму з аналогічним запитанням і результати референдуму є кінцевим позитивними чи негативними.

Депутати всіх представницьких органів (державних служб і місцевого самоврядування) щорічно звітують перед своїми виборцями про виконання ними депутатських повноважень від народу у своїх округах:

–       на громадських зборах (віче);

–       на об’єднаних сесіях громадських ряд різних рівнів.

Голосування по результатах звітів проводяться за оцінками «довіряю» , «не довіряю» і «даємо річний термін на виправлення». При одержанні результатів менше 50% за оцінками «довіряю» і даємо річний термін на виправлення – народний обранець складає повноваження і здає депутатський мандат.

У випадку скоєння кримінальних злочинів з боку народних обранців, чи керівників органів управління та державних служб проти останніх відкривається кримінальне провадження і автоматична відставка з посади.

В проекті передбачено  всі механізми збереження унітарності держави, незважаючи на самостійність всіх суб’єктів публічного права, незалежність одна від одної всіх державних служб та всіх рівнів адміністративного устрою. Дієвими механізмами збереження унітарності держави є:

1. Інститут державних секретарів- від канцелярії Президента і Народного Парламенту до базової адміністративної одиниці – територіальної громади, який передбачено в проекті Конституції Народу України.

Державних секретарів призначає Сенат, а їх підпорядкованість і центральному органу і тим службам, які вони обслуговують.

2. Наявність об’єднаних обласних координаційних органів (громадських рад, обласних управ та інших), які координують всі районні та міські об’єднання ТГ і самі громади, а також являються зв’язуючими ланцюгами у всіх сферах життєдіяльності держави і регіонів. Обласні координаційні органи затверджуються вищими державними службами і в певній мірі фінансуються з державного бюджету.

3. Наявність централізованих і підпорядкованих по вертикалі органів безпеки і охорони держави, органів правоохорони і безпеки громадян та органів правосуддя.

Особлива увага в проекті Конституції Народовладдя приділяється формуванню антикорупційного імунітету.

Перехідними положеннями Конституції Народу України на перехідний період від чинного до нового суспільного устрою, від чинної олігархічно-партійної системи до громадсько-державної Системи національного солідаризму передбачено створення при Сенаті (Раді Старійшин) всеукраїнського, обласних та районних комітетів відродження України та Економ Ради, а також громадсько-державного контролю, причому всі ці громадські органи на період діяльності одержують державницькі повноваження.

В кінцевому варіанті аналізу статей Нового Основного Закону висновок наступний:

– Нова редакція Конституції України передбачає повну відповідальність людини-громадянина, державної службової особи, місцевих та державних служб за неналежне виконання ними своїх обов’язків по розбудові національної української Держави, за порушення Основного Закону України і за вчинені власні і службові злочини.

За дорученням

авторського колективу по

розробленню Проекту

Конституції України,

Співголова Всеукраїнського

Координаційного центру

об’єднаних громадсько-

політичних сил,

упорядник проекту                        проф. Михайло Бугаєць

м. Київ, січень 2018 року.

Керівникам громадських організацій,громадським діячам,громадським активістам.

Штаб об'єднаних громадсько - політичних сил України( ОГПС) разом із штабом( ОГПС) в Дніпровській області проводять збори громадського активу Дніпровської та Запорізької областей. Тема зборів наступна:

НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР - ЯК ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ПОБУДОВИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗА ДУХОМ, СОЦІАЛЬНО СПРАВЕДЛИВОЇ, ЕКОНОМІЧНО МОГУТНЬОЇ ДЕРЖАВИ.

ЗБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ  10 БЕРЕЗНЯ О 12.00 в м.Дніпро проспект Кірова Маніципальна  Вальдорськая школа. Не доїжджаючи метрів 400 до Славути.

Просимо проявити свою громадянську позицію прийдіть самі запросіть друзів і близьких. Штаб ОГПС.