- Конституція стаття 5: ПРАВО визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу. -

вівторок, 7 січня 2020 р.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (проект) – друга частина

29.12.2017, 23:08
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – друга частина
(проект) редакція 22.12.2017
перехід на першу частину -2- перехід на третю частину
З М І С Т
П Р Е А М Б У Л А
РОЗДІЛ 1 ДЕРЖАВА
Глава1. Визначення

Глава 2. Територіальний та адміністративний устрій держави
Глава 3. Загальні засади державного будівництва
Глава 4.Основи верховенства права.
Глава 5. Громадянство
РОЗДІЛ 2. ПРАВА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Глава 6. Гарантії прав людини і громадянина
Глава 7. Права і свободи людини
Глава 8. Права, свободи і громадянина і обовяʼзки громадянина
РОЗДІЛ 3. ГУМАНІТАРНА І СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Глава 9. Мовна політика
Глава 10. Освіта і культура
Глава 11. Молодіжна політика, сімʼя
Глава 12. Охорона здоров’я
Глава 13. Природоохорона
РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
Глава 14. Власність
Глава 15. Економічні відносини
Глава 16. Трудові відносини
РОЗДІЛ 5. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
Глава 17. Зовнішньополітична діяльність
Глава18. Національна та інформаційна безпека
РОЗДІЛ 6.ОБОРОНА
Глава 19. Принципи воєнної доктрини України
Глава 20. Збройні Сили України
РОЗДІЛ 7. НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ
Глава 21. Громадські обʼєднання
Глава 22. Загальні засади народного волевиявлення
Глава 23. Виборча система представницьких органів врядування.
Глава 24. Референдуми, плебісцити опитування
Глава 25. Порядок проведення виборів, референдумів, опитувань
РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА ОРГАНІВ НАРОДОВЛАДДЯ
Глава 26. Влада народу
Глава 27. Самоврядування територіальної громади
Глава 28. Сенат (Вища державна наглядова рада)
Глава 29. Інститут державних секретарів
(перехід на третю частину)
РОЗДІЛ 9. ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Глава 30. Народний Парламент України
Глава 31. Повноваження Народного Парламенту України
Глава 32. Президент України
Глава 33. Повноваження Президента України
Глава 34. Кабінет Міністрів України
Глава 35. Повноваження Кабінету Міністрів України
РОЗДІЛ 10. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА
Глава 36. Бюджетна система
Глава 37. Банківська система
РОЗДІЛ 11. ВНУТРІШНЯ ПРАВООХОРОНА
Глава 38. Загальні засади
Глава 39. Прокуратура
Глава 40. Правосуддя
Глава 41. Департамент конституційного нагляду
РОЗДІЛ 12. ОСОБЛИВІ ПРОЦЕДУРНІ І УСТАНОВЧІ ПИТАННЯ
Глава 42. Внесення змін до Конституції України
Глава 43. Прикінцеві положення
Глава 44. Перехідні положення
РОЗДІЛ 7. НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ
Глава 21. Громадські обʼєднання
Стаття К21.1. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, спрямованих на розбудову держави національного солідаризму.[15]
21.1.1. Держава гарантує свободу громадської та політичної діяльності громадян України, не забороненої Конституцією і законами України.[15]
21.1.2. Держава гарантує свободу релігійної діяльності Українських автокефальних церков, не забороненої Конституцією і законами України.[35]
21.1.3. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.[35]
21.1.4. Враховуючи незаперечний факт християнської основи української держави, та факт, що менталітет українців традиційно формувався під впливом християнської віри і її людяної моралі − держава здійснює захист традиційних українських християнських церков, сприяє їх об’єднанню в Українську Соборну Помісну Церкву.
Стаття К21.2. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.
[35] Це право включає:
– свободу сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої;
– безперешкодно відправляти одноособово, чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди;
– вести іншу не заборонену законом релігійну діяльність.
21.2.1. Здійснення цієї діяльності може бути обмежене законом: [35]
– для тоталітарних релігійних організацій;
– при застосуванні до пастви сучасних психологічних маніпулятивних методик;
– при наявності ознак шахрайства, або інших ознак злочинної діяльності;
– з метою охорони здоров’я і моралі, як членів релігійної організації, так і інших людей;
– при наявності ознак діяльності на користь інших держав;
– при наявності в релігійних догмах політичної складової, або при суміщенні релігійної діяльності з політичною;
– при наявності в релігійних догмах ознак нацизму (національної «обраності», чи расової «вищості»);
– при наявності в релігійних догмах чи діях ворожого, або зневажливого відношення до людей іншого релігійного світогляду.
Стаття К21.3. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації за територіальним принципом для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Усі об’єднання громадян рівні перед законом. [36]
21.3.1. Політичні партії та громадські організації не є суб’єктами виборів органів державного управління і їх представники не мають виключного права обиратися до представницьких органів державного управління, чи до органів місцевого самоврядування. Участь у висуненні кандидатів на обрання до представницьких, чи виконавчих органів, партії здійснюють на загальних засадах.
21.3.2. Політичні партії та громадські організації в Україні лише сприяють формуванню і вираженню політичної волі певної групи громадян, можуть брати участь у підготовці і проведенні виборів, при цьому зобов’язані вказувати в агітаційних матеріалах і в виборчому бюлетені відповідно підтверджену партійність свого кандидата, чи належність до громадського об’єднання.
21.3.3. Членами політичних партій та громадських організацій, зареєстрованих в Україні, можуть бути лише громадяни України. [36]
21.3.4. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Стаття К21.4. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. [36]
21.4.1. Професійні спілки є особливими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом, або місцем їх професійної діяльності. [36]
21.4.2. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. [36]
21.4.3. Усі професійні спілки мають рівні права. [36]
21.4.4. Обмеження щодо утворення професійних спілок та членства у них встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. [36]
Стаття К21.5. Професійні спілки, або їх об’єднання є представниками трудящих в переговорах з роботодавцем при підписанні угод про тарифи оплати праці, про охорону праці, про трудові і соціальні гарантії та здійснюють контроль за дотриманням сторонами вказаних угод.
21.5.1. Угоди про тарифи оплати праці, про охорону праці, про трудові і соціальні гарантії між професійними спілками та роботодавцями обов’язкові до застосування для всіх категорій офіційного громадського статусу жителів України: громадян, пожитців та біженців.
Стаття К21.6. Заборонено утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані: [37]
– на ліквідацію незалежності України;
– на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;
– на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;
– на підрив її безпеки;
– на незаконне захоплення державної влади;
– на пропаганду війни, насильства;
– на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
– на посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.
Стаття К21.7. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. [37]
Стаття К21.8. Заборонено створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах судової системи, в виконавчих органах влади, в військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та в інших державних установах і організаціях. [37]
Стаття К21.9. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій, крім обмежень на професійну діяльність службовців органів управління держави, та посадовців правоохоронних органів, передбачених Статтею К26.10. [36]
Стаття К21.10. Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється в судовому порядку. [37]
Глава 22 Загальні засади народного волевиявлення.
Стаття К22.1. Народне волевиявлення здійснюється через громадські збори (конференції, віче), збори довірених осіб, вибори народних представників усіх адміністративних рівнів, референдуми та інші форми безпосередньої та представницької демократії. [69]
Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Стаття К22.2. Організація виборів (референдумів та плебісцитів), їх проведення, підрахунок голосів та оприлюднення результатів волевиявлення − покладаються на Центральну Виборчу Комісію (ЦВК), окружні та дільничні виборчі комісії (ОВК та ДВК).
22.2.1. ЦВК формується Сенатом з представників обласних рад, відібраних на конкурсній основі.
22.2.2. Принципи формування ЦВК, ОВК та ДВК, їх повноваження, порядок роботи і прозорість контролю їх роботи громадськістю – обумовлюються в Виборчому Кодексі та в затверджених Сенатом регламентах ЦВК, ОВК, ДВК.
Стаття К22.3. Фальсифікація результатів волевиявлення народу є тяжким кримінальним злочином узурпації влади, за який злочинець – крім спокути кримінальної кари, позбавляється громадянських прав пониженням в громадянському статусі до пожитця.
Стаття К22.4. Право голосу на зборах, виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. [70]
22.4.1. Не мають права голосу громадяни:
– яких визнано судом недієздатними; [70]
– засуджені за умисний кримінальний злочин.
Стаття К22.5. До представницьких органів народовладдя може бути обрано громадянина України, який народився в Україні; проживає в Україні і має її громадянство протягом останніх вісімнадцяти років, вільно володіє усною і письмовою державною мовою.
22.5.1. Ценз осілості, віковий ценз:
– кандидати в депутати мають постійно і фактично проживати на території свого округу не менше 3 (трьох) років до дня виборів та всю каденцію;
– кандидати в депутати до громадської ради мають бути не молодшими 21 року; кандидати в депутати до Народного Парламенту – не молодшими 27 років;
22.5.2. Не має права балотуватися кандидатом до органів народовладдя:
– громадянин, який не має права голосу;
– громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, навіть якщо ця судимість погашена і знята у встановленому законом порядку;
– особа, яка має неукраїнське, або явне, чи приховане подвійне громадянство.
22.5.3. Раніше судимий, але реабілітований громадянин може бути обраним до органів народовладдя на загальних підставах.
Стаття К22.6. Перевірка відповідності кандидата вимогам Статті К22.4. покладається на окружну виборчу комісію, яка здійснює реєстрацію кандидата.
Стаття К22.7. Передвиборча програма кандидата в депутати є формою договору кандидата з виборцями, за недотримання якого обраний депутат в установленому порядку може бути відкликаний виборцями свого округу.
Стаття К22.8. Створення власного виборчого фонду та запровадження грошової (чи іншої матеріальної) застави, а також надання будь-яких преференцій окремим кандидатам заборонено. [24]
Стаття К22.9. Основу загального виборчого фонду округу становить бюджетне фінансування виборів. Додатковими джерелами формування загального виборчого фонду є безумовні іменні та анонімні добровільні пожертви.
Стаття К22.10. Окружна виборча комісія з метою найповнішого розкриття програмних засад і оцінки освітнього і духовного потенціалу кандидатів для їх втілення:
– здійснює публікацію програми, та автобіографії-анкети кожного кандидата;
– планує і проводить очні зустрічі одночасно всіх кандидатів з виборцями (збори, мітинги);
– планує і проводить обговорення програм з використанням електронних засобів масової інформації;
– проводить інші доцільні заходи.
Стаття К22.11. Контроль за виборами здійснюють кандидати, їхні спостерігачі та довірені особи; спостерігачі від політичних партій та громадських організацій; спостерігачі від міжнародних організацій, а також журналісти, які мають право бути присутніми на заходах будь-якого етапу проведення виборчого процесу, починаючи з контролю за утворенням виборчих округів та формування списків виборців.
22.11.1. Закриті для контролю за виборами засідання виборчих комісій заборонено.
Глава 23. Виборча система представницьких органів врядування.
Стаття К23.1. Громадські депутати територіальних громад обираються за мажоритарною однотуровою системою «відносної більшості» (в базових одномандатних округах) на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. [71]
23.1.1. Обрання, чи утворення районних та обласних рад, а також представницьких органів та служб інших гілок державного управління обумовлені в статтях К25.2.-К25.4.; К27.6, К27.15.; К28.5-К28.6., К28.12. Конституції.
Стаття К23.2. Одномандатні депутатські виборчі округи утворюються виходячи з представництва:
− до рад осередків самоврядування мікрорайонів міст – один депутат не більше, ніж від 500 жителів;
− до сільських рад – один депутат не більше, ніж від 150 жителів;
− округи, що утворюються в приватному житловому секторі міських мікрорайонів − один депутат не більше, ніж від 350 і не менше, ніж від 300 жителів;
23.2.1. Депутатські округи виборів до рад базових територіальних громад (базові округи) формуються з урахуванням територіальної цілості та місцевих особливостей.
23.2.2. Депутатські округи виборів до інших представницьких органів формуються з урахуванням територіальної цілості базових округів.
Стаття К23.3. Висунення кандидатів в Громадські депутати ради осередку самоврядування базової територіальної громади по одномандатних мажоритарних округах здійснюється висуванням, чи самовисуванням через зібрання 10 підписів виборців свого округу.
Стаття К23.4. До виборів Народних депутатів до Народного Парламенту України, територія держави ділиться на 450 одномандатних депутатських округів з приблизно однаковою чисельністю населення (середнє по Україні значення чисельності населення округу ± 10%).
Стаття К23.5. Висунення кандидатів в Народні депутати Народного Парламенту по одномандатних мажоритарних округах здійснюється на загальних зборах чи конференціях офіційно зареєстрованих:
– осередків політичних партій чисельністю не менше 200 членів;
– громадських організацій різних уподобань, професійних та творчих спілок чисельністю не менше 200 членів;
– виборчих блоків перерахованих організацій, які повноважні представляти сукупно не менше, ніж 200 своїх членів;
– групою громадян, чисельністю не менше 200 членів одної територіальної громади;
– самовисуванням зі збором 200 підписів виборців відповідного виборчого округу на свою підтримку.
Стаття К23.6. З метою забезпечення прозорості виборів та референдумів:
– виборчі дільниці формуються за принципом об’єднання суміжних депутатських округів базового рівня;
– дільничні виборчі комісії формуються з громадян – мешканців депутатських округів базового рівня цих виборчих дільниць;
– визначення розмірів і меж округів здійснює виконавчий орган громадської ради.
– територіальні списки виборців виборчих дільниць, згруповані по депутатських округах базового рівня, складають виконавчі органи громадської ради;
– після їх перевірки опитуванням мешканців дільничного округу членами Дільничних виборчих комісій (ДВК) та громадськими активістами (спостерігачами), уточнені списки виборців подаються до ДВК для користування.
– голосування за кандидатів до органів народовладдя будь-якого рівня і будь-якого виду (законодавча, виконавча, контрольно-наглядова і судова) на прямих мажоритарних виборах здійснюється тільки за списками виборців виборчих дільниць, згрупованих по округах громадських депутатів базового рівня.
– копії протоколів підрахунку голосів комісій виборчих дільниць, підсумкових протоколів підрахунку голосів виборчої комісії депутатського округу, завірені мокрою печаткою – надаються кожному члену комісії і кожному офіційному спостерігачеві;
– не пізніше, ніж на наступний день після дня виборів, копії протоколів підрахунку голосів комісій виборчих дільниць, підсумкових протоколів підрахунку голосів виборчої комісії депутатського округу, подаються до офіційних друкованих засобів масової інформації місцевих та обласних органів самоврядування для публікації, а також для оприлюднення на відповідних офіційних сайтах;
– не пізніше, ніж на наступний день після затвердження підсумкових протоколів підрахунку голосів виборчої комісії депутатського округу та протоколів підрахунку голосів Центральної виборчої комісії зазначені протоколи подаються до офіційних друкованих засобів масової інформації вищих державних органів влади для публікації, а також для оприлюднення на відповідних офіційних сайтах.
Глава 24. Референдуми, плебісцити опитування
Стаття К24.1. Всеукраїнський референдум призначається Сентом, або Президентом України, відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.
Стаття К24.2. Всеукраїнський референдум проголошується на вимогу половини обласних рад, чи третини районних рад держави, про що ними за їхнім формулюванням питання в бюлетені для голосування. прийняті відповідні рішення на сесіях, що відбулися в межах тримісячного періоду.
Стаття К24.3. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як п’ятисот тисяч громадян всієї України, які мають право голосу, за умови, що підписів щодо призначення референдуму (за погодженим ініціативною групою формулюванням питання в бюлетені для голосування) зібрано не менш як по двадцять тисяч не менш як у двох третинах областей; [72]
24.3.1. Підписні листи з обовʼязковим зазначенням на кожному підписному листі всіх реквізитів особи, яка збирала підписи, подаються до місцевих окружних виборчих комісій для вибіркової перевірки дотримання процедур збору підписів та дійсності підписів.
Особа, яка збирала підписи, несе юридичну відповідальність за дійсність підписів.
24.3.2.Перевірка дотримання процедур збору підписів та перевірка дійсності підписів має проводитись в присутності не менше, ніж по одному представнику ініціативної групи по збору підписів від кожної області.
Протоколи результатів вибіркових перевірок підписних листів в округах за поданням окружних виборчих комісій публікуються в місцевій пресі і оголошуються через місцеві електронні засоби масової інформації і офіційні сайти.
24.3.3. Підписні листи, разом з протоколами результатів перевірки підписних листів подаються до Центральної виборчої комісії.
Стаття К24.4. Результати кожного з протоколів перевірки зібраних підписів в округах, а також сумарний результат збору підписів, за поданням Центральної виборчої комісії, публікуються в центральній пресі і оприлюднюються через офіційні центральні електронні засоби масової інформації і на сайті ЦВК.
24.4.1. Рішення про дотримання конституційності процедур, і сумарний результат збору підписів щодо проведення референдуму за народною ініціативою − ЦВК подає Президенту для підготовки і видачі відповідного указу.
24.4.2. Спори між виборчими комісіями і ініціативною групою, що збирала підписи, вирішуються в судовому порядку на кожному етапі підготовки референдуму.
Стаття К24.5. Відповідно до позитивного висновку ЦВК, Президент зобов’язаний видати указ про призначення референдуму за народною ініціативою.
Стаття К24.6. Після призначення референдуму Центральна та окружні комісії з проведення референдуму організують всебічне обговорення предмета референдуму за участю представників ініціативних груп по проведенню референдуму і їх опонентів, та в установленому порядку забезпечують голосування.
Стаття К24.7. На референдум можуть виноситися два і більше альтернативних питання (альтернативні проекти конституції, альтернативні законопроекти, альтернативні питання протоколу розбіжностей до одного законопроекту та інше).
В такому випадку можливе двотурове голосування відносно двох питань, які отримали відносну більшість в першому турі голосування.
Стаття К24.8. Референдум є вищим органом народовладдя.
Рішення загальнонаціонального референдуму обов’язкові для законодавчого втілення і реалізації усіма рівнями представницької і виконавчої влади.
Стаття К24.9. Обов’язковий загальнонаціональний референдум по затвердженню змін до Конституції та змін до конституційних законів проводиться одночасно з виборами що два роки. Результати референдуму протягом 10 днів публікуються і набувають чинності.
Стаття К24.10. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання:
– затвердження Конституції, конституційних законів («Про вибори», «Про судоустрій», «Про систему правоохорони», «ЦПК», «КПК», «Трудовий Кодекс») та змін до них;
– про зміну території України та її адміністративного устрою; [73]
– входження до міждержавних (наддержавних) федеративних, чи конфедеративних утворень або виходу з них, чи збереження самостійності;
– вступу до військових союзів колективної безпеки, чи укладення власних військових договорів безпеки з дружніми державами.
24.10.1. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань встановлення податків та формування бюджету. [74]
Стаття К24.11. Позачергові референдуми проводяться через 100 днів після Указу Сенату, Указу Президента про проведення референдуму. Результати референдуму протягом 10 днів публікуються і набувають чинності.
Стаття К24.12. Місцевий референдум проголошується рішенням місцевої громадської ради за власною ініціативою, або за ініціативою 5% громадян цієї територіальної громади, які мають право голосу.
24.12.1. На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені до відання місцевого самоврядування даної адміністративно-територіальної одиниці; питання дострокового припинення повноважень відповідної місцевої громадської ради та її голови; питання амністії засуджених осіб, які вчинили злочин (злочини) на території їх громади.
Глава 25. Порядок проведення виборів, референдумів, опитувань
Стаття К25.1. Для ведення передвиборчої агітації (обговорення програм кандидатів; питань, які виносяться на референдум; положень проектів пропонованих змін до Конституції) – має бути відведено не менше 90 днів.
Виборча каденція для сенаторів – 6 років.
Виборча каденція для інших видів представництва – 4 роки.
Стаття К25.2. Порядок виборів представницьких органів державного управління за мажоритарною системою на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування:
25.2.1. Громадські депутати територіальних громад в своїх одномандатних округах; Народні судді судів загальної юрисдикції в базових суддівських округах (з яких формуються суди загальної юрисдикції першої інстанції), обираються на чотирирічну каденцію.[71]
25.2.2. Через рік після обрання Громадських депутатів, на чотирирічну каденцію обирається Генеральний Прокурор України.
25.2.3. Через два роки після обрання Громадських депутатів, на чотирирічну каденцію обирається Президент.
25.2.4. Через три роки після обрання Громадських депутатів, на чотирирічну каденцію в своїх депутатських округах обираються Народні депутати Парламенту України.
Стаття К25.3. Порядок опосередкованих виборів представницьких органів державного управління:
25.3.1. Громадськими депутатами рад територіальних громад наприкінці першого року своєї каденції разом з депутатами обласних рад − одночасно по багатомандатному обласному окрузі на своїх спеціальних виборчих сесіях здійснюються вибори суддів обласного апеляційного суду та суддів Верховного Суду по загальнодержавному округу.
25.3.2. Громадськими депутатами рад територіальних громад в кінці другого року своєї каденції разом з депутатами обласних рад, які мешкають в межах відповідного прокурорського округу − одночасно по всій області на своїх спеціальних виборчих сесіях здійснюються вибори місцевих прокурорів по їх прокурорських округах.
25.3.3. Муніципальними радами територіальних громад в кінці другого року своєї каденції до обласної координаційної ради делегуються по 3 своїх постійних представників на чотирирічну каденцію (не громадських депутатів муніципальної ради), і додатково делегуються по 3 громадських депутатів чинної каденції − представники муніципальної ради певної кваліфікації (відповідно до змісту питань черги денної поточної сесії обласної ради).
Делегати до обласної ради підзвітні своїм муніципальним радам.
25.3.4. Громадськими депутатами рад територіальних громад в кінці другого та четвертого року своєї каденції разом з депутатами обласних рад − одночасно по всьому обласному окрузі на своїх спеціальних виборчих сесіях здійснюються вибори третини ротаційних сенаторів.
Обрані сенатори складають присягу народу України на розширеному зібранні відповідної обласної Координаційної ради.
Стаття К25.4. Громадські судді, судді апеляційних та спеціалізованих судів всіх інстанцій, можуть балотуватись на вибори без обмежень на чергові повторні обрання.
Стаття К25.5. Державні секретарі муніципалітетів мають організувати семінарські курси підготовки новообраних громадських депутатів до виконання своїх представницьких функцій до прийняття ними присяги.
Стаття К25.6. На спеціальному спільному пленарному засіданні Парламенту і Сенату обирається Премʼєр-Міністр і склад Кабінету Міністрів, а також Уповноважений Парламенту України з прав людини.
Стаття К25.7. Кожні два роки, в кожну чергову виборчу кампанію проводиться черговий референдум по затвердженню змін до Конституції.
Стаття К25.8. Щороку, після звіту Президента, Премʼєр-міністра і Генерального Прокурора в Парламенті перед народом, після звіту Сенаторів і Народних депутатів перед народом в своїх округах − громадські депутати місцевих рад одночасно по всій країні проводять голосування по довірі представникам вищих органів управління та державної і муніципальної правоохоронної системи (прокуратура, міліція, суди).за трьома оцінками: «довіряю», «не довіряю», «даю шанс на наступний рік». Якщо представник набрав позитивних оцінок («довіряю» і «даю шанс на наступний рік») сумарно менше 50% − він вважається відкликаним з представницького органу і підлягає переобранню.
25.8.1. На місцевому рівні такі оцінювання можуть бути передбачені в статуті Територіальної Громади, чи в статуті відповідного обʼєднання територіальних громад.
РОЗДІЛ 8. СИСТЕМА ОГАНІВ НАРОДОВЛАДДЯ
Глава 26. Влада народу
Стаття К26.1. Влада народу реалізується напряму через громадські збори, референдуми, всенародні опитування, а також через виборні представницькі органи і сформовані ними виконавчі і правоохоронні органи.
Стаття К26.2. Державна служба в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, контрольно-наглядову та судову.[6]
26.2.1. Для службових і посадових осіб діє принцип припису повноважень: все, що не дозволено законом – заборонено. [39]
Органи законодавчої, виконавчої, контрольно-наглядової та судової служб здійснюють свої повноваження довірчого державного управління у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.[6]
Стаття К26.3. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування базових територіальних громад та через їх виконавчі органи.[140]
Стаття К26.4. Законодавча влада, представлена Народним Парламентом.
Стаття К26.5. Державна виконавча служба представлена Президентом, та Урядом України, зформованим Парламентом.
Стаття К26.6. Судова влада представлена органами правосуддя, зформованими обраними народом суддями.
Стаття К26.7. Контролююча влада представлена Наглядовою Радою (Сенатом), представником народу з прав людини, а також прокуратурами.
Стаття К26.8. Створення владних та управлінських структур в державі, які не передбачені Конституцією, заборонено.
Стаття К26.9. Недотримання законності, порушення присяги службовою, чи посадовою особою всіх гілок системи управління держави і правоохоронних органів – тягне підвищену юридичну відповідальність з урахуванням того, що їх неправомірні дії представляють підвищену суспільну небезпеку.
Стаття К26.10. Професійні обмеження для службових і посадових осіб:
26.10.1. Представники виборних органів державного управління, які працюють на постійній основі, мають спеціальний статус державних службовців і не можуть мати більше одного представницького мандата.
26.10.2. Посадовці органів державної виконавчої влади не можуть мати представницького мандата.
26.10.3. Службовці та посадовці не можуть обіймати посаду в об’єднаннях громадян, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку;
26.10.4. Службовці та посадовці правоохоронних органів не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності.
Стаття К26.11. Державні службовці та посадовці зобов’язані декларувати доходи і майно, витрати, боргові та кредитні зобов’язання і права майнового характеру, в тому числі права і обов’язки в сфері орендних правовідносин свої та близьких родичів.
Неспроможність обгрунтувати походження доходів чи перевищення суми витрат над законними доходами – є підставою для обвинувачення в корупції.
Стаття К26.12. В обґрунтованих випадках, для викриття корупціонера правоохоронними, або контролюючими органами може застосовуватися провокація хабара.
Глава 27. Самоврядування Територіальних громад
Стаття К27.1. Місцеве самоврядування є правом територіальних громад та їх районних і обласних обʼєднань (та прирівняних до області міст з поділом на адміністративні райони) – в межах Конституції і законів України самостійно вирішувати питання місцевого значення. [140]
27.1.1. До питань місцевого значення відносяться: організація життєзабезпечення населення адміністративної території; побудова і обслуговування місцевої соціальної інфраструктури; розвиток місцевої економічної діяльності, реалізація делегованих функцій вищих рівнів врядування, формування місцевої податкової бази, а також збирання і облік податкових надходжень до місцевого бюджету.
Стаття К27.2. Територіальні громади формуються за територіальними ознаками: жителі села; жителі добровільного обʼєднання у сільську громаду жителів кількох сіл (обʼєднана базова сільська територіальна громада); жителі селища та містечка без поділу на мікрорайони. [140]
Стаття К27.3. Місцеве самоврядування здійснюється згідно чинної Конституції, законів України, статутів і регламентів базової територіальної громади, районного і обласного об’єднань територіальних громад.
Стаття К27.4. Положення статуту територіальної громади відображають:
– предмет і принципи громадських відносин в конкретній громаді;
– фіксують розподіл повноважень між рівнями громадських об’єднань;
– положення про вибори громадських представницьких органів і їх статус;
– визначають регламент роботи представницьких органів;
– функції і принципи формування штатного розпису найнятого радою громади виконавчого органу;
– порядок обрання (відкликання) і призначення (звільнення) радою громади службовців та посадовців громади.
– принципи формування та підбору кадрів муніципальних служб;
– порядок формування та розгляду громадських ініціатив;
– інші питання відання ТГ.
27.4.1. Статут територіальної громади базується на реалізації положень Типового Статуту територіальної громади (який є рекомендованим), приймається громадською радою, затверджується місцевим референдумом і набуває чинності після реєстрації в територіальному відділенні Міністерства юстиції.
Стаття К27.5. Територіальна громада, формалізована прийняттям свого статуту юридична особа публічного права − є виключним власником комунального майна і, в межах статуту і закону, ─ володіє, користується і розпоряджається закріпленою за нею адміністративною територією. [142]
27.5.1. Податковою базою формування бюджету територіальної громади є прибутковий податок з заробітної платні найманих працівників, прибутковий податок фізичних осіб-підприємців (в тому числі фермерів); плата за користування землею, та іншими природними ресурсами на її адміністративній території, а також субсидії вирівнювання бюджетів територіальних громад з бюджету муніципального обʼєднання.
27.5.2. Власністю територіальної громади є свій бюджет та комунальне майно з усіма правами володіння, користування, розпорядження.
Стаття К27.6. Для виконання місцевих програм розвитку та реалізації місцевих проектів, а також для виконання інших статутних завдань − всі громадські депутати рад базових територіальних громад разом представляють раду муніципального обʼєднання територіальних громад; створюють обумовлені в статуті муніципалітету виконавчі органи довірчого управління бюджетом розвитку та субсидіарним бюджетом і муніципальним майном.
27.6.1. Податковою базою формування муніципального бюджету є прибутковий податок малих і середніх підприємств та весь прибуток муніципальних підприємств на території муніципального обʼєднання, а також субсидії вирівнювання зведених бюджетів муніципалітетів та їх територіальних громад з субсидіарного бюджету обласного обʼєднання.
27.6.2. Власністю муніципальних обʼєднань є муніципальний бюджет, майно муніципальних підприємств, установ та інше.
27.6.3. Муніципальне обʼєднання територіальних громад наділяється правами утворення виконавчих дирекцій будівництва народних під-приємств згідно регіональних і державних планів розвитку територій.
Стаття К27.7. Територіальні громади безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування:
− управляють майном, що є в комунальній власності;
− затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;
−затверджують свої бюджети і контролюють їх виконання;
− встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону;
− забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
− утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
− вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. [143]
Стаття К27.8. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення (постанови), які є обов’язковими до виконання на відповідній території. [144]
27.8.1. Територіальна громада через свої представницькі і виконавчі органи:
─ здійснює виділення землі під всі види будівництва, погоджує умови будівництва промислових об’єктів приватної, колективної та загальнонародної власності;
─ погоджує умови будівництва та експлуатації підприємств видобутку і використання природних ресурсів на своїй території;
─ приймає в експлуатацію та реєструє права власності на новобудови;
− реєструє зміни актів цивільного стану (шлюбу, народження, смерті та ін.)
─ засвідчує акти зміни права власності (купівлі-продажу, спадкування, дарування та інше) на нерухомість, транспортні засоби та інше майно членів своєї громади та здійснює інші нотаріальні дії місцевого рівня.
Розміри мита при здійсненні цих громадських і нотаріальних актів − визначаються затвердженими положеннями, як додатками до Статуту територіальної громади.
27.8.2. Всі рішення, постанови та інші управлінські акти місцевої ради та управи скріплюються підписами Голови Громадської Ради, Голови Управи та Секретаря.
27.8.3. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються місцевою прокуратурою у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. [144]
27.8.4. Виконавчі органи громади систематично збирають та подають установлену статистичну звітність у відповідні управління статистики.
Стаття К27.9. Розвиток громади здійснюється на основі довготермінового плану розвитку, розробленого управою громади і затвердженого місцевим референдумом. Цей план має бути узгодженим з планом генеральної забудови території та зонування усього адміністративного району, на території якого розміщена громада; план району – узгоджений з планом області, а план області – з найвищим в ієрархії планом держави.
27.9.1.Територіальні громади можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. [142]
Стаття К27.10. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у користуванні територіальних громад, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в їх спільному управлінні. [142]
27.10.1.Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. [142]
Стаття К27.11. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження державних виконавчих органів:
− повноваження довірчого управління загальнонародною власністю на своїй адміністративній території;
− інші повноваження державних виконавчих органів.
27.11.1. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
27.11.2. Довірче управління передбачає раціональне природокористу-вання, примноження і збереження загальнонародної власності.
27.11.3. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень державних виконавчих органів підконтрольні відповідним державним виконавчим органам. [143]
Стаття К27.12. Представником Інституту Державних Секретарів в громаді є Секретар Управи Територіальної Громади. (Секретар Громади)
27.12.1. Секретар громади призначається Державним Секретарем України на контрактних умовах терміном не більше ніж на чотири роки.
27.12.2. Секретар управи громади чи району є державним службовцем і відповідає за документообіг, зміст якого має відповідати Конституції, законам держави і постановам вищих органів. Секретар управи повинен мати належну для своєї діяльності спеціальну освіту і не може належати до будь-якої політичної партії і вести будь-яку політичну діяльність. Житло секретаря є службовим.
Призначення, ротація та звільнення секретарів управ відбувається за рішенням Державного секретаря у відповідності до Регламенту інституту Державних Секретарів.
Заробітна плата секретаря виплачується з державного бюджету.
Стаття К27.13. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку. [145]
Стаття К27.14. Базові територіальні громади міст, та районні обʼєднання сільських базових територіальних громад утворюють свої виконавчі органи – муніципалітети.
27.14.1. В муніципалітетах створюються правоохоронні органи та інші муніципальні структури:
– муніципальна міліція;
– муніципальні суди;
– муніципальна служба порятунку;
– муніципальна природоохоронна служба;
– муніципальна служба комунальної власності;
– інші доцільні муніципальні служби.
27.14.2. В мікрорайонах міст (в селах) діють представники муніципальних служб, які організовують добровільні об’єднання громадян для реалізації функціональних завдань відповідних служб.
Стаття К27.15. Громадські ради базових адміністративних одиниць в традиційних межах своєї області (на 2012рік) утворюють Обласну Координаційну Раду територіальних громад, а в містах з адміністративним поділом на райони – міську Координаційну Раду територіальних громад міських районів з рівним представництвом.
Регламент роботи обласної ради має передбачити консенсус в прийнятті рішень.
Стаття К27.16. Податковою базою формування обласного бюджету − є прибутковий податок великих підприємств соціального спрямування, та підприємств, побудованих за планами розвитку областей, а також державні субсидії вирівнювання зведених бюджетів областей.
27.16.1. Власністю обласних обʼєднань є обласний бюджет, майно обласних громадських підприємств, установ та інше.
27.16.2. Обласне обʼєднання муніципальних територіальних громад наділяється правами утворення виконавчих дирекцій будівництва державних підприємств згідно регіональних і державних планів розвитку територій.
Стаття К27.17. Обласна Координаційна Рада територіальних громад, а також в містах з адміністративним поділом на райони – міська Координаційна Рада територіальних громад:
1). Формує і погоджує з муніципалітетами Статут і Регламент обласного (міського) об’єднання муніципальних обʼєднань базових територіальних громад та інші установчі та робочі документи.
2). Формує і затверджує програми соціально-економічного та культурного розвитку обласного об’єднання ТГ та контролює їх виконання;
3). Приймає бюджет обласного об’єднання ТГ, який формується:
─ з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами та для виконання обласних проектів
─ з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів ТГ для реалізації спільних соціально-економічних проектів і культурних програм;
4). Створює виконавчі органи (дирекції) для реалізації спільних проектів, приймає готові об’єкти в експлуатацію.
5). Вирішує інші питання, віднесені статутом до їх компетенції.
6). Утворює свій виконавчий орган – обласну (міську) ратушу.
7). В ратушах утворюють доцільні служби.
Глава 28. Сенат (Вища народна наглядова рада)
Стаття К28.1. Сенат є постійно діючою палатою нагляду і контролю Українського народу. Ніхто не може ініціювати відставку Сенату.
Стаття К28.2. Сенат контролює дотримання конституційного ладу в державі. Сенат супроводжує стратегію розвитку держави і слідкує за її виконанням.
Стаття К28.3. Сенат:
1) здійснює помилування;
2) утворює суди у визначеному законом порядку;
3) затверджує регламенти роботи усіх вищих органів управління держави і типові регламенти роботи органів місцевого самоврядування і Народного Контролю;
4) затверджує закони, прийняті Народним Парламентом України;
5) має право вето щодо прийнятих Народним Парламентом України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Народного Парламенту України;
6) призначає позачергові вибори до Народного Парламенту України у строки, встановлені цією Конституцією;
7) припиняє повноваження Народного Парламенту України у випадках, передбачених цією Конституцією;
8) у випадку невідповідності Конституції скасовує акти Президента та Кабінету міністрів України;
9) призначає позачерговий всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України і проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
10) вносить подання кандидатур на призначення міністрів Прем’єр-міністром та призначає Першого віце-прем’єр-міністра – Міністра держсектору економіки в строк не пізніше ніж на п’ятий день після обрання Премʼєр-міністра;
11) вносить до Народного Парламенту України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
Стаття К28.4. Сенат, з поданих на її розгляд кандидатур укладає персональний склад Конкурсних комісій з відбору кандидатур на вибори Президента та призначення Парламентом Премʼєр-міністра:
– від Сенату України призначає – Голову Конкурсної Комісії;
– від Спілки офіцерів України – 5 осіб (для кандидатів на Президента);
− від Спілки промисловців і підприємців – 5 осіб (для кандидатів на призначення Премʼєр-міністра);
– від Народного Парламенту України – 5 осіб;
– від кожної області по одному Громадському депутату обласної ради– 25 осіб;
–від Центральної виборчої комісії та від Міністерства юстиції по три представники – 6 осіб;
–від наукових установ економіки, політології, міжнародних відносин по три експерти – 9 осіб (для кандидатів на Президента);
− від наукових установ економіки, фінансів, освіти і культури по три експерти – 9 осіб (для кандидатів на призначення Премʼєр-міністра);
Всього 51 особа.
Стаття К28.5. Cенатором може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг тридцяти п‘яти років, має всі громадянські права і проживає в Україні протягом останніх вісімнадцяти років, має вищу освіту, грамотно володіє усною і письмовою державною мовою.
28.5.1. На кандидатів щодо обрання сенатором − ценз осілості не поширюється.
Стаття К28.6. До складу Сенату входять ротаційні, постійні, і сенатори за посадою.
28.6.1. Ротаційні сенатори обираються адресно до кокретної палати по чотири від кожної області та від Автономної Республіки Крим і вісім – від м.Києва відповідно до вимог Cтатті К25.3. Кандидат у сенатори повинен мати вищу освіту і досвід роботи за спеціальністю, що відповідає профілю відповідної палати Сенату.
Стаття К28.7. Сенат складається з чотирьох постійних палат: Палати правоохорони, Палати економіки і планування, Палати врядування, Палати майбутнього – Вченої думи.
28.7.1. Кожна Палата Сенату має право законодавчої ініціативи.
Стаття К28.8. Палата правоохорони має в своєму складі ротаційних сенаторів і представників Вищої Ради Правосуддя та Департаменту конституційного нагляду – сенаторів за посадою.
Палата правоохорони:
− аналізує становище держави і погоджує законопроекти, які визначають міжнародні і міждержавні відносини України, які стосуються безпеки і оборони України.
− веде нагляд за законністю проведення виборів і референдумів у державі, за діяльністю Вищої ради правосуддя, за діяльністю силових структур, прокуратури і суду; слідкує за розвитком місцевого самоврядування, бюджетним процесом, рівнем життя населення, виконавчою дисципліною місцевих органів врядування щодо делегованих урядом повноважень.
− формує інститут державних секретарів, забезпечує їх фахову підготовку і встановлює порядок їх ротації по горизонталі і по вертикалі.
Стаття К28.9. Палата економіки і планування складається з ротаційних сенаторів і представників наглядової ради Національного Банку України та наглядових рад Зовнішекономбанку, Промінвестбанку та Агробанку.
Палата економіки і планування:
− готує технічні завдання на розробку проектів законів, якими забезпечується виконання програм економічного і соціального розвитку держави.
− організовує підготовку галузевих і регіональних планів розвитку, здійснює нагляд за їх розробкою і формує держзамовлення на їх реалізацію.
− здійснює нагляд за проведенням приватизаційних аукціонів, тендерів на виконання державних замовлень, державний нагляд за відповідністю законодавству формування і використання державного бюджету.
− здійснює нагляд за порядком утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, за розвитком економіки держави.
− слідкує за стабільністю гривні, розвитком внутрішнього і зовнішнього ринків, балансом пропозиції і попиту, сальдом торговельного балансу держави.
Стаття К28.10. Палата врядування складається з ротаційних сенаторів.
Палата врядування:
− здійснює планування, підготовку і організовує розроблення законів для суспільства на замовлення субʼєктів законодавчої ініціативи, які подають до Сенату технічні завдання, або ескізні законопроекти;
− формує з фахівців різних державних і недержавних наукових закладів та вишів постійну законотворчу асамблею (Інститут законодавства) і залучає до неї тимчасових експертів, радників − фахівців відповідного профілю для розробки проектів законів певних галузей права.
− супроводить розробку проектів нових законів і затверджує їх, або пропонує Сенату накладення вето і повернення з зауваженнями на доопрацювання;
− сприяє введення в дію нових законів і контролює їх реалізацію в практичному застосуванні.
Стаття К28.11. Палата майбутнього (Вчена дума) складається з ротаційних сенаторів і сенаторів за посадою.
Сенатори за посадою: − представники Національної Академії Наук України та Національних Академій галузевих наук України (НА Аграрних Наук; НА Педагогічних Наук та ін).
Палата майбутнього:
− відповідальна за створення стратегії розвитку України.
− готує технічні завдання на розробку проектів законів щодо охорони природи, інтелектуальної власності, науки, культури, виховання та освіти.
− слідкує за формуванням правдивого інформаційного простору всередині країни і організовує протидію проявам зовнішнього ворожого інформаційного втручання у внутрішні справи України;
− сприяє соціальному та науково-технічному прогресу держави, розвиткові науки, встановленню зв’язків України зі світовим науковим співтовариством. [54]
− представляє Україну в міжнародних організаціях із проблем інтелектуальної власності.
Стаття К28.12. Ротаційні сенатори змінюються через кожні шість років. Кожного другого року змінюється одна третина складу Сенату.
Кожний сенатор працює шість років.
28.12.1. Виборчими округами сенаторів є області, Автономна Республіка Крим і Столиця України м.Київ.
28.12.2. Для відбору і висунення кандидатів на обрання сенаторами в кожній області створюється спеціальна кваліфікаційна комісія з різнопрофільних фахівців наукових установ і вищих учбових закладів які розробляють критерії відбору і пошук кандидатів за заявками сенату на ротацію.
28.12.3. Вибори сенаторів відбуваються у кожній області одночасно на спеціальних сесіях рад громадських депутатів базових територіальних громад та на сесіях їх обласних обʼєднань по одному сенатору до кожної палати Сенату.
28.12.4. Сенатор може бути відкликаний своїми виборцями відповідно до вимог Статті К25.8.
Стаття К28.13. Голова Сенату обирається Сенатом України терміном на три роки, але не більше двох термінів підряд.
Голова Сенату:
− призначає засідання і керує на засіданнях Сенату;
− представляє Україну в міждержавних парламентських організаціях.
Сенат обирає голів Палат Сенату за поданням кожної Палати.
Стаття К28.14. Розпуск парламенту, чи чергова зміна складу парламенту в результаті виборів, відставка Кабінету міністрів – не торкаються Сенату, та його апарату.
Глава 29. Інститут державних секретарів
Стаття К29.1. Спадковість і послідовність політики будівництва держави, постійне спрямування діяльності органів державного управління на реалізацію програм соціально-економічного розвитку на всіх адміністративних рівнях, дотримання вимог Конституції − забезпечується інститутом державних секретарів.
Статус державних секретарів, їх звʼязки з державними структурами, права і повноваження, підпорядкування і відповідальність обумовлюються в законі про інститут державних секретарів.
Фахова підготовка державних секретарів здійснюється за спеціальними програмами на замовлення і під контролем Сенату.
Стаття К29.2. Інститут державних секретарів очолює Державний Секретар, якого на конкурсній основі на 6 років призначає Сенат.
Стаття К29.3. Діяльність Народного Парламенту забезпечується Секретаріатом Парламенту.
29.3.1. Керівництво Секретаріатом Парламенту і Постійною законотворчою асамблеєю здійснює Секретар Парламенту, якого на конкурсній основі на 6 років призначає Державний Секретар за поданням конкурсної комісії Сенату. Секретар Парламенту підпорядкований Голові Парламенту та підзвітний і підконтрольний Сенату;
29.3.2. У кожному комітеті Парламенту є Секретар, який керує роботою апарату комітету. Секретар комітету Парламенту підпорядковується Голові комітету.
Стаття К29.4. Діяльність Уряду забезпечується Секретаріатом Уряду.
29.4.1. Керівництво Секретаріатом Уряду здійснює Секретар Уряду, який призначається Державним Секретарем на конкурсних засадах терміном на шість років. . Секретар Уряду підпорядковується Прем’єр-міністру та підзвітний і підконтрольний Сенату.
29.4.2. У кожному міністерстві є Секретар, який керує роботою апарату міністерства. Секретар окремого міністерства підпорядкований міністру та підзвітний і підконтрольний Секретареві Уряду.
Стаття К29.5. Діяльність Канцелярії Президента організовує Секретар Канцелярії Президента, який призначається Державним Секретарем на конкурсних засадах терміном на шість років. Секретар Канцелярії Президента підпорядковується Президенту та підзвітний і підконтрольний Сенату.
29.5.1. В кожному департаменті канцелярії є Секретар, який керує роботою апарату департаменту. Секретар окремого департаменту підпорядкований начальнику департаменту і підзвітний і підконтрольний Секретареві Канцелярії Президента..
Стаття К29.6. Секретарі вищих управлінських структур не належать до жодної політичної партії, не є політичними персонами.
Стаття К29.7. Зміна персонального складу вищих органів управління не стосується державних секретарів та їх апаратів.
Стаття К29.8. Рішення про дострокове звільнення (ротацію) секретарів може бути здійснене Державним Секретарем за поданням, керівника відповідного підрозділу системи державного управління.
РОЗДІЛ 9. ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
перехід на першу частину -2- перехід на третю частину

Немає коментарів:

Дописати коментар