Народовладдя – це коли «народ»
сам собі пише закони і живе за ними.
Що таке народ??
Народ – це многолика спільнота з
розмаїттям характерів, потреб і інтересів окремих «людей» (особистостей);
Що таке «людина»??
Отут і камінь спотикання. На це
питання багато століть і тисячоліть шукають відповідь кращі уми людства. Генетично − це 16 психотипів людей (за
класифікацією психологів); це 4 поведінкових підвиди (за класифікацією
антропологів-палеопсихологів – послідовників вчення Бориса Поршнєва); Соціально – це набуті в соціумі
релігійні уподобання, національні і сімейні традиції, людські (і нелюдські)
цінності, освітні рівні, співіснування мінімум 3-х поколінь та багато інших
особливостей, які разом вносять різної ваги суперечності в соціальні відносини
людей.
І ось для цього розмаїття
комбінацій людських рис необхідно виробити цивілізовані правила соціальних
відносин, які будуть всім прийнятні.
Для прийняття політичних рішень вирішальним
фактором є генетично-поведінкова
класифікація людства, через яку проходить межа між добром і злом.
Цитата: «…В процесі антропогенезу сформувались:
− два хижих види людини розумної – суперанімали – суперхижаки (леви) і сугестори − агресивні пристосуванці (гієни). Сугестори стали наслідувати суперанімалів і прислужувати їм.
Хижі види пішли шляхом найменшого опору, уже «обкатаного» Природою: звіриному (жорстокість и хитрість). Прояв хижої поведінки досить різноманітний – від морального знущання до вбивства.
− два хижих види людини розумної – суперанімали – суперхижаки (леви) і сугестори − агресивні пристосуванці (гієни). Сугестори стали наслідувати суперанімалів і прислужувати їм.
Хижі види пішли шляхом найменшого опору, уже «обкатаного» Природою: звіриному (жорстокість и хитрість). Прояв хижої поведінки досить різноманітний – від морального знущання до вбивства.
− два нехижих види, які характеризуються вродженим інстинктом неприйняття насильства. Дифузний вид – люди, які легко піддаються навіюванню (стадо), и неоантропи – більш стійкі
до навіювання люди, що мають підвищену моральність (вожаки).
Людей від нелюдів відрізняє генетична наявність третьої нервової сигнальної
системи: совість, як внутрішній
суддя і співпереживання, як ознака
людяності.
Сучасною мовою, в людстві існують
и протиборствують субʼєкти з
діаметрально протилежними, несумісними поведінковими установками, які мають різні
психофізіологічні генотипи…
Той спосіб виживання, по якому пішли палеоантропові гомініди,
привів їх до орозумлення і трансформувався в соціальні форми подавлення особистості,
або хижого диктату – це навʼязування
своєї волі правлячою (хижою) меншістю всьому суспільству…
Хижий диктат став для людства
стержневим, визначальним для всіх інших аспектів людського буття. Безпосередній вплив хижого диктату на історичні форми життя людей – така постійно діюча першопричина існування соціального зла і насилля в світі…
Таким чином, хижі представники людства з моральної точки зору дійсно не є людьми − володіючи мовою, мисленням – надзвичайно
небезпечні для людства» (Б.А.Діденко «ХИЖА ВЛАДА»). Кінець цитати. http://lelekanews.blogspot.com/2012/12/blog-post_27.html
Хижаки для досягнення своєї мети
завжди і скрізь обʼєднуються в організовані зграї (ОЗУ, силові і владні структури,
перетворюючи їх на ОЗУ «в законі» з тваринною ієрархією домінування. Це
включається генетика наших предків 40-200-тисячної давності).
Нехижий дифузний вид − за своїм психофізіологічним генотипом − схильний до стадного виду організації, де кожен сам за себе і кожен уникає боротьби (діє вроджений інстинкт неприйняття насильства). Нехижий вид неоантропів – правдолюби до самозречення. https://www.youtube.com/watch?v=lR-L5s93anYhttps://www.youtube.com/watch?v=lR-L5s93anY
Нехижий дифузний вид − за своїм психофізіологічним генотипом − схильний до стадного виду організації, де кожен сам за себе і кожен уникає боротьби (діє вроджений інстинкт неприйняття насильства). Нехижий вид неоантропів – правдолюби до самозречення. https://www.youtube.com/watch?v=lR-L5s93anYhttps://www.youtube.com/watch?v=lR-L5s93anY
Маючи такий людський матеріал,
треба розробити таку структуровану соціально-кібернетичну систему державного
врядування, яка має бути самокерованою, прийнятною для всіх прошарків
суспільства, стійкою до соціальних збурень зсередини і ззовні.
За деякими оцінками
палеопсихологів чисельність хижаків серед людства 2%-5%, але вони
концентруються в силових і владних структурах суспільного управління та в
злочинних угрупуваннях. Завдання розробників Конституції звести іх чисельність
у владних структурах до 2%-5%, а в силових структурах спрямувати їх вроджену
агресивність на боротьбу із злочинними ОЗУ. Це можливо реалізувати через
структурування суспільства і виборчу систему.
АЛЕ.
Виборча система – це складова частина
ідеології, один з інструментів досягнення мети.
Стержень нашої ідеології – народовладдя; мета – держава національного
солідаризму; виборча ж система оперта на
універсальні закони, і може бути використана і для закріплення диктатури.
Виборча система, та система управління,
закладені в проекті конституції, оперті на «Теорію суспільного вибору» Джеймса
Бʼюкенена (Нобелівська премія 1986 року) та «Теорію групових дій» Мансура
Олсона, а на противагу адміністративно-командній системі (та повальній приватизації)
задля пошуку ефективного господаря-управлінця соціалістичною власністю (як обовʼязковою
складовою держави національного солідаризму) – оперта на «Аналіз економічного
управління суспільним» Елінор Остром (Нобелівська премія 2009 року).
Теорія колективних дій
соціопсихолога Мансура Олсона обгрунтовує високу ефективність рішень і дій
малих груп, де члени групи знають один одного, повʼязані спільною територією
проживання, спільною справою, взаємовідповідальністю через персональну
відповідальність кожного за свою ділянку спільної справи і де кожен дорожить
своєю репутацією – на відміну від великих груп, де існує розсіяність по
території, анонімність, колективна безвідповідальність, можливість симуляції і
саботажу – всім відомих недоліків колективних дій, досконально вивчених ще в
ХІХ столітті Гюставом Лебоном («Психологія мас» 1895).
Тому, відповідно до чинної
Конституції, саботованої чинною системою олігархічно-партійної диктатури в
частині реалізації її розділу ХІ про місцеве самоврядування (основні положення
якого також увійшли в новий інтернет-проект Конституції), структурно
вибудовуємо ієрархію демократичного управління, не випускаючи з виду переваги
«малих груп» на кожній адміністративній сходинці управлінської ієрархії. (До
«малих груп» будемо відносити колективи, які функціонально обʼєднані місцем
проживання та вирішенням одних завдань).
Перший адміністративний рівень системи
реального народовладдя (волосний). Структурування суспільства починається
«знизу» − з структурування Територіальної громади. Для цього територія
проживання ділиться на виборчі округи в містах з щільною багатоповерховою
забудовою – 400-750 жителів; в сільській місцевості з присадибними ділянками
0,25-1га та з землею с/г призначення (включно з луками і пасовиськами) колишніх
колгоспів – 100-250 жителів. (Чисельність базових груп обмежується властивістю
людської памʼяті «знати в обличчя» всіх членів своєї групи, а в сільській
місцевості – ще й знати особливості земель адміністративної території). Від цих
округів за мажоритарною системою обираються громадські депутати, жителі своїх
округів, з яких формується представницький орган територіальної громади.
Депутат знає всіх жителів свого округу «в обличчя», а проблемні сімʼї і окремих
особистостей – персонально, переживає всі перипетії буття разом зі своїми
виборцями; знає всіх фізичних і юридичних осіб – платників податків на
території свого округу.
Автономні повноваження ТГ
обмежуються створенням умов реалізації програм соціального розвитку ТГ
(розвитку інфраструктури і правових підстав життєзабезпечення її членів). ТГ
наділяється автономною податковою базою (прибутковий податок з заробітної
плати, прибутковий податок з фізичних осіб-підприємців та з сімейних
підприємств, місцеві збори з малих і середніх підприємств), з якої формується
місцевий бюджет, чим стимулюється розвиток своєї податкової бази, а значить і
розвиток економіки в цілому.
На представницькі і виконавчі
органи ТГ також можуть бути покладені виконавчі функції реалізації державних
програм на місцях, підтверджені фінансуванням з бюджету держави.
Другий адміністративний рівень –
районне (муніципальне) обʼєднання сільських територіальних громад. На ці обʼєднання
покладаються функції створення і утримання муніципальних служб – охорона
громадського поряду, охорона здоровʼя, освіта, культура і т.д. Крім того, на
муніципалітет покладається функція субсидіарного вирівнювання бюджетів ТГ. Податкова
база муніципального рівня – прибутковий податок з малих і середніх підприємств,
місцеві збори з великих підприємств всіх видів власності.
Районна Рада утворюється всіма
громадськими депутатами ТГ району.
Територіальні громади міст без
районного поділу, районів міст з адміністративним поділом на райони − мають
статус територіальних громад другого рівня. Такі ТГ здійснюють поділ своєї
території на мікрорайони, які мають свої осередки місцевого самоврядування
мікрорайонів (ОСМ), ради яких складаються з громадських депутатів свого
мікрорайону. Раціональність такої структури повʼязана з компактним проживанням
населення міста і безпосередньою близькістю муніципалітету до мікрорайонів. Функції
і повноваження ОСМ прописуються в Положеннях, затверджених радою ТГ.
Третій адміністративний рівень –
обласне (ратушне) обʼєднання ТГ. На обʼєднання третього рівня покладаються
функції створення і утримання виконавчих дирекцій для реалізації регіональних
проектів розвитку території області. Обласна Координаційна Рада наступного скликання обирається Громадськими
депутатами всієї області в кінці
каденції своїх повноважень Ці депутати мають досвід співпраці з депутатами
обласної ради і мають можливості через обрання нового складу облради усунути
недоліки в її роботі, виставивши кандидатури на область своїх досвідчених
громадських депутатів базового рівня. Представництво в облраді – 1 депутат від
10-20 тисяч жителів (в містах) і 1 депутат від 3х-5ти тисяч (в сільській
місцевості).
Четвертий, загальнодержавний рівень – Народний Парламент – 450 Народних Депутатів, які обираються Громадськими
депутатами, що проживають на території виборчого округу свого Народного
Депутата. Ці вибори мають відбуватися також в кінці каденції Громадських
депутатів рад ТГ.
Головні функції Народних
депутатів – збір інформації про важливі, законом не врегульовані питання, або
врегульовані для забезпечення корупційних дій, або явно лобістські – на
підставі чого розробляти технічне завдання фахівцям на розробку якісних
проектів законів, чи внесення змін до чинних – і потім приймати їх на сесії від
розробника.
Для якісного виконання технічного
завдання на розробку законів Народний Парламент на конкурсній основі має створити
постійну законотворчу колегію (ПЗК) для формування за їх керівним началом
спеціальних тимчасових робочих груп з розробки конкретних проектів законів.
Такі групи мають формуватися з різнопрофільних фахівців різних наукових і
громадських інституцій, доповнених депутатами відповідних профільних
парламентських комітетів і представниками замовника розробки проекту закону.
Пʼятий загальнодержавний рівень Спостережна
рада (Сенат) – 100 сенаторів, які обираються Громадськими депутатами в кінці
каденції громадських рад − по 3 від кожної області та по 5 від АРК і Києва –
решта «старійшини» – делегуються від Національної Академії Наук та
Національного Комітету Спасіння Держави.
Шостий загальнонаціональний рівень Президент (Головнокомандувач ЗСУ, Гетьман) – силовий гарант Конституції,
захисник держави від внутрішніх і зовнішніх посягань, повноважний представник
держави у зовнішніх зносинах.
Президент, Генеральний Прокурор,
Представник народу з захисту прав людини – обираються громадськими депутатами
місцевих рад всіх рівнів таємним голосуванням бюлетенями в сесійній залі
місцевих рад.
Така ступінчато-мажоритарна
система має бути максимально ефективною за критерієм раціонального
(осмисленого, обгрунтованого, прозорого, зваженого) вибору представницьких
органів усіх рівнів.
Така система виборів, разом з семінарським
навчанням, дозволяє зростити достойних депутатів усіх рівнів з досвідом роботи
на кожному рівні, і в глибокому розумінні недоліків в роботі вищих рівнів – а
значить – має забезпечити високий рівень управління.
Така система легко контрольована
і стійка до фальсифікацій.
Така система необтяжлива для бюджету.
На першому і другому рівні
розглядаються лише життєві проблеми, які видимі кожному – тому і вибирати своїх
представників мають всі громадяни; за конституційним законом про вибори ми
передбачаємо вимогу проживання депутата в своєму окрузі (разом з виборцями) –
депутат у всіх на виду і переживає всі негаразди життєзабепечення разом з
усіма, як рядовий член громади; при цьому він взяв на себе обовʼязок шукати
вирішення проблем – і цим він набуває депутатський досвід і необхідність
усвідомлювати недоліки законодавства і ініціювати (через свого Народного
депутата) його вдосконалення. Тобто йому, як депутату, відкриються невидимі
простим виборцям перепони вищого плану. Навіть побувши в депутатах одну
каденцію – він назавжди стане просвітленим активним громадянином. Так ми будемо
множити мережу активних громадян, які просвітленим розумінням вийдуть за межі
шлунку.
Тому, вибори представників
Третього адміністративного рівня мають здійснювати депутати 1-2 рівня;
представників 4-6-го адмін рівня – мають обирати депутати 1-3 адмін рівня наприкінці своєї виборчої каденції (вже
будучи «просвітленими» депутатською практикою і семінарами Комітетів спасіння
держави).
Депутати 4-го рівня (Народний
парламент) – це вищий ешелон влади, разом рівновеликий Сенату, Президенту,
Генеральному Прокуророві, і Уповноваженому народу з прав людини − тому всі вони
повинні бути підпорядковані народу (в особі своїх просвітлених безпосередніх представників
– Рад Громадських депутатів) напряму, а між собою не повинні мати
навіть тіні дублювання і васальної залежності.
Важливими документами, які
забезпечують реальне народовладдя є передвиборчі програми кандидатів і публічно
проголошені і задокументовані обіцянки, як одна із форм договору, невиконання
якого тягнуть відповідальність і відповідні санкції згідно вимог Цивільного
Кодексу. (Це вже записано в інтернет-проекті Конституції.)
Але на цю вимогу необхідно
встановити форму і обовʼязкові розділи в передвиборчій програмі з реальними
показниками розвитку ТГ, районного й обласного обʼєднання ТГ (в межах їх
повноважень), а для всього суспільства − зростання ВВП, індексу якості життя та
інші показники в 8-ми сферах діяльності людей, які мають декларуватися і
підписуватися кандидатом в межах його повноважень. Інакше будемо йти за
безвідповідальними лозунгами: «Жити по-новому», «Бізнес продам», «АТО завершимо
за години» (26280годин – це 3 роки) і т.д.
Як спотворили пропоновану нами конституційу
систему узурпатори.
Мажоритарну одномандатну систему безпосередніх виборів замінили на
багатомандатну систему виборів за партійними списками, яка суперечить вимогам
чинної Конституції-96 (ст36,38,70,71,76,77), але передбачена в нечинному*
Конституційному Договорі (ст.6 абзац 3) Це узурпація партіями права висунення
кандидатів в депутати – тобто представництво в радах можуть мати лише слуги
олігархії; Статтею 55 КД чисельність депутатів в місцевих радах на сьогоднішній
день зменшено в 10 разів і продовжується зменшуватися з укрупненням сільських
громад і ліквідацією і без того мікроскопічних сільрад ще в 2,5 рази! Це
призвело до створення кулуарної обстановки для прийняття корупційних рішень по
землі і абсолютної узурпації представницької влади олігархатом, яка дуже
ефективно обслуговує своїх господарів.
Наше завдання протилежне –
повернути владу і власність народові через розширення демократії, для чого
максимально залучати народ до державного управління не виходячи за рамки «малих
груп», застосувати прозору і просту мажоритарну (в територіальних громадах) і
ступінчато-мажоритарну на вищих адміністративних рівнях виборчу систему. Щоб
відсікти слуг олігархії від влади – до вікового цензу додано ценз осілості –
депутат реально має проживати в своєму окрузі (олігархи живуть в закритих
поселеннях − в хрущовках не живуть).
Створити умови, за яких обирати і
бути обраними мають ті, хто посвячений не лише в проблеми життєзабезпечення, а
і в шляхи і механізми вирішення цих проблем.
Така система має вбудований
тотальний громадський контроль (всі жителі є іформаторами свого Громадського
депутата про негаразди, а депутат їхній «рішала»; така система має
антикорупційний імунітет, бо прозора і контрольована. Суспільство,
структуроване по вертикалі і по горизонталі – стійке до зовнішніх і внутрішніх
збурень – зникають підстави для виникнення майданів.
Загрози.
Щоб звести нанівець переваги пропонованої нами системи
достатньо а) вибори президента, сенаторів, народних депутатів – зробити
всенародними (підкуп, фальсифікації, немотивовані критерії вибору і т.д. –
(див. великі групи, М.Олсон, Дж.Бʼюкенен, Г.Лебон);
б) згодитися на «партійні списки» (закриті, чи відкриті).
б) згодитися на «партійні списки» (закриті, чи відкриті).
__________________________________
*) КД нечинний з багатьох причин, зокрема:
1)Договір опирається на Закон, якого не існує в природі; (Хто знайде – хай
зʼїсть цукерку… Облизались? Ото ж).
2)Договір був підписаний від імені ВР не уповноваженим на це Радою О.Морозом,
вступив в дію – і, ставши чинним, залишився «відкритим для підписання
депутатами» (бо не голосувався в Верховній Раді);
3) В
договорі є порушення «Декларації про державний суверенітет» та інші шахрайства.
РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ І ОПЛАТИ праці ДЕПУТАТІВ з аферентними функціями
(інформування – реагування – контроль).
Чисельність
населення України – 40.000.000
Чисельність
міського населення – 32.000.000
Чисельність сільського населення – 8.000.000
Чисельність громадських депутатів міст –
32000000:500=64.000
Чисельність громадських депутатів
сіл − 8000000:175=46000
Всього:
110000
В середньому 1 депутат від 365
жителів при мінімальній з/п 3000грн:
3000х110000=330.000.000 грн/міс (50% - 165.000.000
грн/міс)
Для порівняння – чисельність і оплата позаштатних інформаторів КДБ
СРСР: 1 інформатор (сексот) на 200
жителів
40000000:200=200.000 сексот за
нинішньою мін з/п 3000грн:
3000х200000=600.000.000грн/міс:
3000х200000=600.000.000грн/міс:
Для гарантій ефективної роботи Громадського депутата без відриву від
основної роботи буде достатньо суміщення на 0.5 мін з/п. (в 1-му демократичному
скликанні ми віддано і ефективно працювали в міськраді на громадських засадах;
сесійні дні оплачувались).
Володимир Степаненко, редактор інтернет проекту Народної Конституції УНР,
член ради Конгресу Громадських Обʼєднань України
Моб. 0501654047; 0970956561.
Додатково: http://grom-kozak.16mb.com/вихід-є/ (В частині:
«Статус громадського депутата …» та «Додатково про статус…»)
Немає коментарів:
Дописати коментар