Уже стало аксіомою, що кожна
соціальна революція завершується новою Народною Конституцією, яка узаконює
перемогу народу і новий суспільний устрій в державі.
Через п’ять років після отримання
Україною державної самостійності чинна Конституція України 1996 року, створена
на замовлення громадянського суспільства і не затверджена суспільством, а була
розроблена на замовлення уже сформованої з колишньої радянської компартійної
номенклатури в змичці з організованим криміналом олігархічно-партійної системи
управління державою, виконана для послуг цієї системи і затверджена останньою.
Єдиними законослухняними виконавцями Основного Закону
України є 90 відсотків її громадян, а не система.
Низька якість формулювань чинного
Основного Закону, повна відсутність механізмів притягнення до відповідальності
і заміни тих, хто узурпував в українського народу, як носія і джерела влади,
всю владу в державі і за 25 років вкрав в громадянського суспільства біля 80
відсотків його національних багатств підтверджують, що чинна Конституція
створена системою і для системи.
Пропонований для українського
суспільства проект нової редакції Народної Конституції створений спільними
зусиллями авторів і колективів з усіх районів України, створений як суспільний
договір громадян України між собою про правові основи соціальної організації
життя народу і повинен бути затверджений усім суспільством на всеукраїнському
референдумі.
Пропонований проект нової редакції
Конституції народовладдя тому і відноситься до «жорстких» так як приймається
референдумом і внесення Змін до Конституції також вимагає референдуму, який має
проводитися що два роки.
Чи нормально це? Наша відповідь
однозначна – так, а народ висловить свою думку під час обговорення проекту і в
період референдуму. Пояснення нашої позиції наступне: 1) за 20 років після
прийняття чинної Конституції Верховною Радою України видано Законів, внесено змін
та поправок до Основного Закону, а також видано всіма гілками влади понад 300
тисяч документів, значна частина яких не відповідають Основному Закону або ж
суперечать йому. 2) проект нової редакції формувався як реакція на попрання
прав народу; як реакція на свавільне пограбування Системою народних багатств,
як мета побудови мирним шляхом суспільства свободи, рівних можливостей і
злагоди в Україні.
Особлива увага в проекті
приділяється формуванню антикорупційного імунітету.
За чинною Конституцією ст. 5 на
вершині ієрархії влади стоїть народ. Від його імені владу здійснюють
представницькі і виконавчі органи державної влади і місцевого самоврядування.
Хто підпорядкований цій Системі влади, кому нав’язує свої цілі система влади? Звичайно народу, але він не
стоїть на вершині владної піраміди! – Виходить нісенітниця. Оця «нісенітниця» і
вилилась в олігархічно-партійну диктатуру відносно народу – найвищої влади і
«джерела влади».
В проекті нової Редакції усунуто
спотворення правового смислу підміною понять «влада» і «владні повноваження».
В проекті нової редакції народ,
залишаючись власником всіх багатств і найвищою владою, наділяє свої служби
(державні і місцеві) управлінськими повноваженнями щодо своїх багатств
(зберігати і примножувати) і владними повноваженнями по відношенню до
порушників чинного права і основного Закону. А це і є децентралізація влади і
верховенство права.
Чинна Конституція 1996 року в
багатьох статтях посилається на Державу, яка гарантує, допомагає, сприяє, направляє
і допомагає, повторюючись статтями Радянської Конституції, хоча остання всі ці
позитивні фактори відносила до керівної і направляючої сили – комуністичної
партії.
Не даючи спеціального роз’яснення по цьому питанню чинний Основний Закон, який
створений Системою і для Системи , давав суспільству зрозуміти, що під поняття
«Держава» потрібно розуміти владу, або Систему влади. В проекті нової редакції
Конституції народовладдя подано повний Розділ під назвою «Держава», в якому
виписано її організаційний і правовий смисл, її призначення і її функції.
Держава як правове об’єднання громадянського суспільства створена останнім для
забезпечення всіх функцій його життєдіяльності і захисту і тому вона має право
і обов’язок гарантувати, допомагати, сприяти і захищати.
Чинна Конституція 1996 року майже
відкрила істину, що основою і базою розвитку і структурування суспільства є
територіальна громада, закривши останню «герметичним» радіаційним куполом з
державних адміністрацій, як «замінників» обкомів і райкомів компартії України.
Під цим куполом від радіації територіальні громади «померли».
В проекті Нової Редакції Конституції
Народовладдя територіальні громади усіх рівнів (села, селища, містечка, міста,
районів міста) є єдиними суб’єктами публічного права на своїй території,
володіючи разом із створеними на їх територіях структурами (приватними,
колективними. державними) через різні договірні фірми усією власністю і всією
повнотою влади.
Територіальні громади створюють свої
представницькі і виконавчі стурктури, які є суб’єктами публічного права тільки
тих громад, які їх створили.
Територіальні громади в межах
районів (сільські), міст з районів і областей створюють відповідні об’єднання
для виконання всіх функцій по забезпеченню життєдіяльності громад.
Передбачено трирівневий
адміністративний поділ з наділенням кожного рівня автономними повноваженнями і
автономною податковою базою. Кожен рівень змушений розвивати свою місцеву
податкову базу і жити за своїм статутом. І тут же усувається спотворення
правового смислу підміною понять «влада» і «владні повноваження».
Для тих, хто пройшов Систему влади
за 25 років, Конституція – 96 року є майже найкращою у світі і водночас:
·
Весь
народ є свідком постійної брудної боротьби між президентською законодавчою і
виконавчою гілками влади за повноваження і бюджетний пиріг з начинкою в сотні
мільярди доларів.
·
Тлумачення
чинної Конституції на свою користь всіма гілками влади принесла немало шкоди в
процесі розбудови Держави.
Проект нової Редакції Конституції
народовладдя також передбачає:
Систему управління, де між
законодавчою, виконавчою, судовою і контрольно-наглядовою гілками влади
здійснено чітке розмежування повноважень без їх дублювання.
Парламент є сугубо Законодавчою
державною службою для прийняття законів держави.
Виконавча державна служба створена
для виконання законів-програм розбудови національної держави, а також для
управління всіма сферами життєдіяльності і життєзабезпечення суспільства.
Президентська структура глави
держави – відповідальна за оборону і захист держави, а також відповідальна за
зовнішню політику держави.
Нова редакція Народної Конституції
передбачає сувору відповідальність виборчих комісій та організаторів і
учасників виборів, в т.ч. кримінальну.
Народна Конституція передбачає
механізми відкликання будь-кого з представників виборних органів народовладдя,
в тому числі і Президента, їх відповідальність перед народом, як
адміністративну так і кримінальну і аж до позбавлення громадянських прав за
зраду.
25 років незалежної України показали
низький рівень виборів народних депутатів, що супроводжувався хабарництвом,
корупцією, низькою культурою.
Нова редакція Народної Конституції
пропонує сьогодні мажоритарну систему виборів депутатів усіх рівнів.
Нова редакція пропонує розділити
державну законодавчу службу на дві частини, при чому кожна з них матиме свої
обов’язки і повноваження.
1. Планування, підготовку і розроблення законів для
суспільства здійснюватиме громадська законодавча асамблея, яка має формуватися з
фахівців різних державних і недержавних наукових закладів та вишів.
2. Замовлення законопроектів, їх обговорення і прийняття,
як державних законів здійснює Парламент України.
3. Формування судової служби передбачає виборність громадянами
суддів першої інстанції, а вищих судів − обласними конференціями уже вибраних
суддів і всеукраїнським суддівським з’їздом вибраних суддів. Генеральний
Прокурор, Голова Верховного і Конституційного Суду обираються всенародньо і
наділяються владними повноваженнями.
Базовими одиницями системи місцевого
самовладування є територіальні громади, які стануть повноправними власниками і господарями
на своїх територіях, а районні і обласні адміністративні рівні будуть об’єднаннями
ТГ з повноваженнями, які необхідні для вирішення спільних завдань
життєдіяльності районів і областей.
В проекті нової редакції подані
прості і грунтовні, а головне громадські механізми виборів усіх рівнів, місцеві
та всеукраїнські референдуми, плебісцити, народні збори, та інші форми
народовладдя. І всі зібрання і форуми народу проводяться без дозволу так званої
вчорашньої системи влади, а тільки згідно законів державних і місцевих.
Нова редакція Народної Конституції
передбачає громадську систему виборів і призначення ЦВК, яка не повинна бути підлегла
ні одному органу державної служби і органу місцевого самоврядування.
У випадку прийняття на
всеукраїнському референдумі Народної Конституції України наступить період
переходу сьогоднішнього (вчорашнього радянського) суспільного устрою на чолі з
мільйонною системою чинної влади до нового громадянсько-державного устрою, при
якому базою, власником і повною владою є громада, а допомагають їй державні і
місцеві служби.
В перехідних положеннях Народної
Конституції пропонується створення на базі об’єднаних громадсько-політичних і
громадсько-професійних сил зі залученням знакових особистостей 25-тиріччя
заслужених діячів науки, культури, економіки, освіти – створити державницькі та
місцеві (обласні і районні) комітети спасіння і відродження України, які діятимуть
тільки до повного сформування структур громадсько-державного суспільного устрою
і головними функціями яких на цей період будуть:
1) Всебічний контроль за здійсненням переходу до нового
устрою;
2) Всебічна інтелектуальна, методична та інша допомога в
продовженні реформ, в боротьбі з корупцією, в структуруванні громадянського
суспільства.
3) Всебічна допомога і контроль за організаціями і
формуванням територіальних громад, громадських об’єднань, їх представницьких і виконавчих структур.
4) Надання допомоги і всебічний контроль за проведенням
місцевих та загально-державних виборів та кадрових конкурсів.
5) Дієва допомога в структуруванні громадянського
суспільства.
І головне в новій редакції Конституції це – захист прав і
свобод людини, як головний і святий обов’язок Держави.
Народна Конституція визначає народ
гарантом своїх прав і свобод, а створену суспільством Державу і одночасно
гарантом територіальної цілісності і недоторканності української території в
кордонах, які існували на день отримання Незалежності 1991 року. Гарантом
дотримання Конституції України – є Глава Держави – Президент України і
Головнокомандувач його Збройних Сил.
Нова редакція Народної Конституції
передбачає відповідальність людини – громадянина, службової особи, місцевих та
державних служб за неналежне виконання ними своїх обов’язків по розбудові
національної української Держави і за вчинені власні і службові злочини, в тому
числі за порушення Головного закону України.
Робочий проект нової редакції
Конституції народовладдя буде представлений учасникам обласних і всеукраїнської
громадських конференцій.
Об’єднані громадсько-політичні, громадсько-професійні і громадсько-творчі
сили «Об’єднана Україна».
Місто Київ, 2017 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар